Складіть і напишить твір опис 3-4 речення побаченного за вікном пейзажу "кольорові миші ": "осіннє сонце яблуко-недоквас стоять в голіх кленах у вікні"як ві розумиете виділене словов цьому реченні?
Наперерві я визирнула у вікно щоб побачити красу природи.Я побачила там багато дерев,будинків.Далеко на снігу я помітила проліски . Мене зачарувало красою весни.Я хотіла дивитися на них весьчас .Бо така краса буває лише у березні.
* Зустріч диякона (Івана Федорова) з старцем (Максимом Греком), розмова про книжки. * Цар Іван Грозний за до збирає майстрів в Люблечи для різних ремесел і для друкування книг, тому що це прославить його і зміцнить владу * Зустріч царя з гостем з Данії, розуміння важливості прагнення вченого Максима Грека друкувати книги, щоб уникнути помилок в граматиці * Будівництво «друкарського дому», де будуть друкувати книги, і справно палати», де виправляти помилки книгах. * 1564 видана Іваном Федоровим перша книга в Москві за наказом і коштом« царя. * Іван Федоров з Петром Мстиславцем тікає з Москви через ненависть бояр, виявляються в Литві (Вільно), в українському гетьмана Ходкевича. Видання книги "Учительство евагелие». Петро Мстиславець кидає друкаря. * У Львові видає першу українську книгу «Апостол» з характерною післямовою, де розповідає історію друкарства * За вана Федорова від князя Костянтина Острозького * Бажання князя надрукувати Біблію. Робота В. Федорова над книгою * До останньої хвилини Іван Федоров працював над улюбленою справою.
Проминають роки, спливають століття, але таємниця кохання залишається вічною й незбагненною. Вона завжди хвилюватиме, мучитиме людей, вимагаючи свого глибокого осмислення. Це почуття описували поети всіх віків. Поети майбутнього теж не обминуть цієї теми. Серед тих, натхненних співців кохання, вирізняється геніальний італійський поет епохи Ренесансу Франческо Петрарка. О краю мій, о ріки голубі, Ви омиваєте Лаури очі, Їх блиск перебираючи собі. Прекрасні ви в своєму непороччі! А там підводні скелі серед ночі Горять в мого закохання журбі. Петрарці належить найщиріша й найпоетичніша лірична сповідь про кохання, пронесене крізь усе життя: Як не любов, то що це бути може? А як любов, то що таке вона? Ці рядки одного із сонетів, мабуть, найбільш інтригуючі у світовій ліриці. Уже понад шість століть читачі прагнуть здобути власну розгадку високого почуття Петрарки. У цьому сонеті відбилося сум'яття душі поета, ліричний конфлікт поета із самим собою. Таким було кохання Франческо Петрарки до земної жінки Лаури. Досьогодні дуже мало відомо про справжню Лауру, яка надихала поета на створення одухотворених віршів. Можна сказати, що Лаура — це майже легендарна постать. Юний Петрарка вперше побачив Лауру, яка ще була майже дитиною, під час богослужіння в церкві. Тоді він і закохався. Поет не дає подробиць про зовнішність Лаури, проте інколи звертає увагу читача на чорні очі, тонкий стан і світле волосся коханої. І хоча дівчина не відповіла поетові взаємністю, Петрарка пояснює це високою її доброчинністю й потайки, у глибині душі, схвалює. Поезія Франческо Петрарки — своєрідний щоденник переживань і почуттів. В описі краси Лаури, за канонами ренесанської лірики, переважають порівняння з квітами, перлинами, зірками тощо. Це нібито робить красуню схожою на всіх інших ліричних героїнь того часу, але водночас приховано індивідуалізує її через складні смислові відтінки багатьох епітетів. У своїх сонетах Петрарка стверджує гуманістичний ідеал. Любов до земного життя й кохання до земної жінки не є гріховним — ось пафос його інтимної лірики. Лаура померла в розквіті свого молодого життя під час епідемії чуми. Поет, змертвілий від горя, шукав зустрічі з Лаурою хоча б у мріях та снах. Цікаво, що Петрарка сподівався в особі коханої знайти собі підтримку на шляху до ння душі та вічного життя. Ніщо поваби серцю не несе, Бо згасло сонце і померкло все, Разом із ним засипане землею. В життя моє лиш смуток увійшов. Я кличу смерть, щоб ту зустріти знов, Що краще був би не стрічався з нею. До останніх хвилин свого життя Петрарка залишався вірним пам'яті Лаури. Світлому образу коханої дівчини присвячено близько дев'яноста сонетів, які ввійшли в "Книгу пісень". Оспівуючи прекрасні почуття, великий італійський поет-гуманіст кожним своїм рядком стверджує, що справжнє кохання в житті людини буває тільки один раз.
