М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

Іть дописати казку про яян автор ємма андієвска ось ця казка: колись пастушок, переплигуючи зi скелi на скелю за козою, що вiдбилася вiд решти, посковзнувся й упав у глибочезне провалля. коли вiн розплющив очi, то побачив, що лежить на площi великого мiста, яке складається з вузьких довгих веж, що ïх кожен будує на свiй лад, бо цi вежi весь час завалюються. пастушок пiдiйшов до найближчого чоловiка, який порпався з кельмою1 серед купи камiння, й запитав, що це за мiсто, хто його мешканцi й чи не можна було б щось попоïсти, бо вiн дуже зголоднiв, наче кiлька днiв пролежав без ïжi. однак на запитання пастушка нiхто навiть не глипнув у його бiк, дарма що козопас обiйшов мало не все мiсто. врештi вже зовсiм зневiрившися, що хтось дасть йому тут бодай окрайчик хлiба, пастушок набрiв на кволого дiдуся, що порався бiля найнижчоï, напiвзруйнованоï вежi, й повторив своє запитання. тут живуть самi яяни, вiдповiв нарештi старий. кожен яянин знає тiльки своє я i тому запитань iншоï людини просто не чує. я ж почув тiльки тому, що мене здолали немощi, i внутрiшнi пiдпори, якi досi тримали мене, як вони тримають усiх яян цього мiста, передчасно струхли й завалилися, як i моя вежа, направити яку менi бракує сил. я вам охоче , радiсно вигукнув пастушок, аби тiльки трохи щось попоïсти. яяниновi годi , скрушно мовив дiдок. нiхто не може догодити яяниновi, бо тiльки вiн сам усе знає i вмiє, i то найкраще. але ж людина мусить ïсти, аби втриматися при життi! усi тут харчуються власним я. коли воно вичерпується, яянин умирає, проте я кожного iз яян таке невичерпне, що всi тутешнi мешканцi майже вiчнi. мене опали немощi тiльки тому, що я чужинець i справжнiм яянином так нiколи й не став, хоч i прожив тут майже весь свiй вiк. я ледве пам'ятаю, що на початку свого життя пiд час сварки на кораблi, де я виконував обов'язки юнги, я випав за борт i опинився у цьому мiстi. але я зовсiм не хочу ставати яянином! за рогом моєï вежi лежать кельми для новоприбулих, бери собi якусь i починай будувати свою вежу. невже з цього мiста немає виходу? ще на початку, коли я щойно сюди потрапив, я здибав одного юродивого, який сидiв бiля камiння цiєï вежi, котру я оце марно будую. вiн повiдав менi, що мiсто має сiм брам i з кожноï можна вийти, хоча досi жоден мешканець цього мiста не мiг вiдчинити брами з тiєï простоï причини, що нiхто з тутешнiх насельникiв не спроможний вимовити коротесенького слова, що вiдчиняє цi брами. яке ж це слово? це слово знають усi яяни: звичайнiсiньке ти. але коли хтось iз яян, а це стається так рiдко, що про це ходять лише легенди, отож коли хтось iз яян пробує вимовити ти, в устах яянина це чомусь завжди обертається на я, i тому брами не вiдчиняються. я спробую, мовив пастушок. ходiмо разом, бо я тобi дуже вдячний на пораду, в мене померли батьки, i я хотiв би подбати про тебе. я вже застарий, i ноги вже не тримають мене. я вiзьму тебе на плечi, i ми разом далi. я не пристосований до iншого свiту, i час, вiдпущений менi вищими силами, добiгає кiнця. я хочу, аби ти бодай перед смертю дихнув свiжим повiтрям, мовив пастушок, обережно садовлячи собi старого на плечi й простуючи до найближчоï брами. перед брамою вiн низько вклонився й промовив: вельмишановна брамо, чи була б ти така ласкава й випустила нас на волю, бо тiльки ти можеш нас випустити. i брама вперше за все своє iснування навстiж вiдчинилася, адже нiхто до неï так не промовляв, хоч цього вона чекала вiдтодi, як ïï вставили в мури цього мiста, i пастушок побачив себе серед знайомих скель. тепер ти бачиш, який гарний цей свiт! вигукнув козопас й торкнувся старого, аби обережно зсадити його з плечей на землю. та замiсть дiдуся вiн намацав тiльки мiшок, по гузир наповнений самоцвiтами.

👇
Ответ:
нурик200120
нурик200120
31.01.2020
Козопас повернувся до того мистечка , не видшукавши дидуся повернулся у свий свит . И став вин дали киз пости тильки вже своих , а уси инши самоцвити видав тим кому вони справди потрибни
4,6(57 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
Goodsteve31
Goodsteve31
31.01.2020
Три як рідні брати
Повість

Ледве Іванові виповнилося двадцять років, як його забрали в солдати.
Вдома зчинився великий плач, плакали і мати, і сестри.
Попрощався солдат з усіма й пішов.

Пройшло два роки, та немає Іванові втіхи. Легшає тільки тоді, як Богові.
Він відрізняється від усіх інших солдат, в казармі всі кричать і б’ються, а він все мовчить. За це капрал Косович прозвав його кам’яним.
Якось капрал прибігає в казарму і повідомляє Іванові Шовканюку, що до нього з дому прийшов лист. Солдати сміються, що тепер хлопцю доведеться за все платити. Тільки сам Шовканюк знає, як тяжко живе його мати-вдова з дітьми, а брат зовсім хворий.

Наступного дня Іван приходить за листом, а капітан кидає йому лист просто в обличчя. Поніс хлопець листа до єфрейтора, щоб прочитав. Писали, що брат Онуфрій лежить при смерті, сестри пішли в найми, а брата Василя взяли у двір до волів. Все мусили продати за податки.
Онуфрій прощався з братом, просив не забувати та прийти у відпустку до матері.
ІV
Наступного дня хлопець знову йде до капітана просити про відпустку. Той тільки розсердився й звелів заарештувати нахабного солдата. Та Іванові все вже було байдуже. Хотів він навіть втопитися від такої наруги.
V
На третій день Івана повели до рапорту. Капітан звелів прийти всім словакам, яких зловили після повстання 1848 р. Просив їх залишитися ще на один рік. Згодився тільки один капрал Бай, який поставив умову: залишиться, якщо Шовканюка пустять у відпустку.
Капітан погодився.

Наступного дня Іванові видали документ і стару шинель. Він все хотів дочекатися Бая та подякувати йому, але побоявся, що начальство передумає.
Вийшовши на дорогу, побачив капрала й дуже зрадів. Зайшли вони вдвох у шинок, випили вина. Капрал подарував Іванові на дорогу кілька монет, примусив узяти. Хлопець вирішив купити подарунки рідним.
VІІ
Через тиждень, на Святий вечір, Іван був на Вижниці. До рідної хати залишалося небагато, та стало йому зовсім погано від голоду. Хлопець присів і вже ніяк не міг встати. А зверху сипав сніг.
VІІІ
Прокинувся Іван у теплому ліжку, а над ним стояв красивий молодий жандар. Він розповів, що знайшов Івана біля будинку непритомного.
Другий жандар зауважив, що треба менше пити. Іван став турбуватися, де його одяг, бо мусить іти, та молодий жандар заспокоїв його і попросив залишитись до наступного дня. Це підтвердив і лікар.
ІХ
Іван згадує своїх рідних. Жандар розповідає йому, що вже тиждень минув, як брата поховали. Іван здивувався, що той знає його родину. Той розказує, що зупинявся у них на квартирі, там і познайомився з Онуфрієм. Розказав і про те, що сестри в наймах, та сам чомусь почервонів.
Дивіться також
Три як рідні брати (скорочено)
Х
Наступного дня Іванові полегшало, і він зібрався в дорогу. Жандар повідомив, що по нього приїде віз.
Вдома було холодно, мати лежала на печі ледве жива. Коло неї сидів молодший син Василь. Іван зразу почав хазяйнувати В хаті: запалив піч, порався. Став розпитувати й про Онуфрія. Близько півночі прибігли сестри, розказували, що паки їх не пускають з двору, тому вони не можуть допомагати матері.
Іван роздав усім подарунки, залишився тільки Онуфріїв.
ХІ
Наступного дня Іван пішов найматися на роботу. Працював у лісі до страшного поту. Через два тижні прибіг Василь зі звісткою, що мати зовсім слаба. Прийшов син додому, а мати вже померла. Іван став лаяти малого, а той плаче та говорить, що мати його не пускала, бо боялась за нього.
ХІІ
Поховав Іван свою матір та й сам захворів. До нього приходить піп, вимагаючи плати за похорон, та так і пішов, забравши торбину з військовим одягом. Прийшли війт і десятник питати, чому покинув роботу. Хлопець обіцяв відробити, як видужає. Війт пропонував підписатися на ґрунт, але хлопець відмовився.
Зовсім гірко стало Іванові.
До нього зайшов товариш Як
4,4(60 оценок)
Ответ:
v201612
v201612
31.01.2020
Опис тварини - Шиншила Категорія: Твори Опубліковано: Середа, 22 січня 2014, 12:51 Автор: admin План: 1 Найпопулярніший домашній вихованець 2 Зовнішні ознаки тварини і його будова 3 Дивовижне тварина Мені дуже хочеться повідати про звірька, який набирає все більшої популярності. Це шиншила. Шиншила - це звірятко з добрим, хорошим характером. Його тільце покрите густою м'якою вовною лілового, білого або сірого забарвлення. Особливість вовни в тому, що вона росте пучками, а не окремими волосками. Це надає шерстці небувалу бархатистість, тому гладити її хочеться весь час. Шиншила має сильні, короткі лапки з маленькими кігтиками. Кігтики допомагають пробиратися в ущелинах скель в дикій природі. Мордочка шиншили зовні дуже схожа на мордочку кролика. Маленький акуратний носик і очі, схожі на гудзики. Біля носика вуса - антеннки. Вусики допомагають орієнтуватися в темному місці і визначати відстань. У шиншили великі вушка, це робить її ще більше схожою на кролика. Та й по звичках вони теж схожі. А ось хвіст зовсім як у білочки: такий же затемнений на кінці і пухнастий. А найцікавіше і дивовижне це те, що звірки з'являються на світ з відкритими очима, всіма зубами і відразу ж можуть швидко бігати.
4,6(92 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Українська література
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ