Чайка — це символ засмученої жінки, котра стала чайкою по смерті свого чоловіка. А також символ матері — України, яка породила діток своїх.
Чайка скиглить літаючи,
Мов за дітьми плаче…
…………………………..
Не покриють Україну
Червоні жупани!
Обідрана, сиротою
Понад Дніпром плаче…
Багате символічне навантаження несе образ вітру у Т.Г.Шевченка — від страшного передчуття /”Реве та стогне...”, “Причинна”/ до трагічного фіналу.
Величезний і безкінечний степовий простір, вільний і безмежний, як козацька душа, представляє читачеві Т. Шевченко:
…вітер віє
На степу козачім.
На тім степу скрізь могили
Стоять та сумують…
Місяць — розповсюджений образ в українському фольклорі. Старовинний народний культ Місяця в епоху християнства природно увійшов у святкування Різдва — Щедрого вечора. Проте Місяць оспівується не тільки у різдвяних колядках, але й у веснянках.
Місяць — символ циклічного ритму часу; вічності; постійного оновлення; духовного аспекту світла у пітьмі; козака; батька:
…місяць сходить,
Як і перше сходив...
Для Т. Шевченка народна символіка — не поетичний прийом, а ґрунт, на якому виростає саме мистецтво. Тому не випадкове таке неймовірне згущення символів в одному творі.
г
Объяснение:
вбиватися в колодочки
вбиватися / вбитися в колодочки (в пір'я і т.ін.).
1.
Виростати, ставати дорослим, повнолітнім.
З тобою єдинеє добро було — Твоє дитя, поки росло, В колодочки поки вбивалось (Т. Шевченко); ≤Коваль:≥ Шкода хлопчини! Молоде, може, ще й у колодочки не вбилось (М. Кропивницький); — А вона, секретарка, до війни працювала тут, у райкомі? — От це вже знаю, що ні. Молода! Тільки в пір'я вбилася (П. Дорошко);
Набиратися досвіду або мужніти.
≤Храпко:≥ З його ≤Печариці≥ вийде меткий адвокат! Ще й нічого: у колодочки не вбився, а вже сотнями ворочає… (Панас Мирний); Галя Чубчик та Микита Чинбас у мартенівському цеху ще не встигли вбитися у колодочки, нічого помітного не зробили, хіба що порвали дві-три пари рукавиць та спецівок (М. Рудь); Грицько переконався, що за час війни не лише він убився, як то кажуть, у колодочки, а й Параска не марнувала часу, змінилося до невпізнання (Ю. Яновський).
