Ива́н Подко́ва (укр. Іван Підкова, рум. Ioan al IV-lea Potcoavă; не позднее 1530— умер 16 июня 1578) — козацкий кошевой атаман, молдавский господарь (1577—1578). Родной брат молдавского господаря Иоанна III Водэ Лютого.
Живя среди казаков, Иван Подкова выдавал себя за брата молдавского господаря Иоана III Водэ Храброго, возглавлявшего национально-освободительное движение и убитого турками. Есть версия, что он происходил из секейского рода Баториев, бежал к казакам от семейных интриг. Когда слухи об этом дошли до молдаван, недовольных своим воеводой Петром VI Хромым, они снарядили в 1577 году посольство к Ивану Подкове и просили его занять престол.
Повість Андрія Чайковського «За сестрою» служить відмінним прикладом історичної повісті, в якій розкриваються дивовижні часи нашої української історії. Цю повість я прочитав просто-таки на одному диханні, вона стала для мене напрочуд цікавою та захоплюючою. Важливим фактором на користь саме такого ставлення до цієї повісті з мого боку став факт того, що в ній було розглянуто і які дійові особи там були показані. Безумовно, там багато цікавих героїв, які викликають увагу і непідробний інтерес. Але, звичайно, самим цікавим і близьким мені по духу є головний герой цієї повісті Павлусь.
Що ж такого особливого в Павлусі, що він мені настільки сильно сподобався і запам’ятався? Що ж, в ньому дуже багато позитивних рис і характеристик. По-перше, він надзвичайно сміливий чоловік. Зі змісту повісті відомо, що йому було всього 15, коли на українську землю прийшли монголо-татарські загарбники. Він пережив безліч бід і проблем, але не зневірився. І коли монголо-татари захопили його сестру і вивезли її в Крим, Павлусь, незважаючи на свій вік, жодного разу не сумнівався в тому, що її потрібно терміново рятувати і визволяти з того полону, в якому вона опинилася. Для цього він проробив великий шлях, спілкувався з різними людьми, боровся з серйозними проблемами і неприємностями. Тим не менш, в певний момент йому вдалося впоратися з усіма проблемами і він успішно досяг поставленої мети. Звичайно, він не зміг би цього зробити без сильного і міцного внутрішнього стрижня, характеру. Крім того, хотілося б зазначити іншу, як мені здається, надзвичайно важливу характеристику цього молодого хлопця. Вся справа в тому, що він не відмовився від православного християнства, хоча дуже довго і часто перебував серед мусульман. Він залишився вірною своїй вірі людиною. Хіба це не можна назвати подвигом? Я думаю, що з упевненістю можна. В таких обставинах, в яких він був, було вкрай складно не піддатися на спокусу спростити своє життя та стати мусульманином. Тим не менш, він утримався від такого рішення, тому що розумів всю відповідальність перед своєю вірою і країною. І це говорить про нього з дуже хорошого і правильного боку, як про людину високих моральних якостей.
ну мож собі вибрати що треба більше.
Ще любить народ свою Батькiвщину. За неi живе вiн. Прославляе, збагачуе тощо.