Правду кажучи, любляча матір могла б бути дещо скромнішою. У всякому випадку, досягнення її синочка не такі вже й великі, якщо через два роки режисерської "муштри" він одержав таку роль. Але, як кажуть, і не таке бувало...
У житті, як і у театрі, може все статися. Якщо герой Глазового і надалі буде так само наполегливо працювати над собою, та ще й під керівництвом вимогливого режисера, то з часом зможе впоратися і з більш серйозною роллю. Я вважаю, що, розвиваючись, можна досягти будь-яких висот. Тим паче, якщо любиш театральне мистецтво і до будь-якої ролі ставишся творчо.
Подробнее - на -
Объяснение:
1. Експозиція: знайомство читача з конем.
Зав’язка: Шептало незадоволенні! рішенням Степана відправити його з хлопцем за зеленим харчем для свиней.
розвиток дії: коні на водопої; роздуми та спогади Шептала;
Кульмінація: Шептало на волі, насолодження єю.
Розв’язка: повернення коня додому.
2.Літературний рід — епос.
Жанр — оповідання.
Тема — розповідь про буденне життя коня Шептала, який одного разу вирвався на волю. Образ білого коня алегоричний — це індивідуум, що відрізняється від оточення, виділяється з натовпу.
Персонажі — кінь Шептало, конюх Степан, хлопчик-підпасок.
Проблематика — людина в суспільстві, її знеособлення; життєвий вибір; свобода і неволя; особистість і натовп; збереження індивідуальності; дійсність і мрія.
3.
Дуже часто ми чуємо таке висловлювання, як «краса врятує світ». Кожен вкладає у нього своє розуміння, але як правило люди мають на увазі зовнішню красу. Сьогодні, коли телебачення та увесь медійний світ загалом фіксує увагу лише на зовнішньому аспекті краси, насаджуючи штучні цінності и стандарти, якраз саме той момент, щоб звернути увагу на прості, але непорушні істини. Мається на увазі поняття краси перш за все духовної, внутрішньої.
Концентруючись лише на зовнішності, людина ризикує не тільки надбати купу комплексів, адже порівняно з так названими «ідеалами» сьогодення, будь яка людина відчуває власну неповноцінність, а ще й застигнути на одному місці у своєму розвитку. Саме тому дуже важливо усвідомити той факт, що лише духовна краса вдихає життя в нас, робить душу світлішою та вчинки правильними і зваженими.
Лише внутрішня краса є справжньою, є тією самою якісною характеристикою особистості. Коли ми збагачуємо наш життєвий досвід, коли ми робимо висновки та виправляємо помилки, коли ми звикаємо дбайливо ставитися до навколишнього світу та оточуючих нас людей, лише тоді ми розкриваємо найгарніші свої риси та світимося істинною красою. Такі люди навіть зовнішньо здаються більш привабливими, бо ми відчуваємо інших людей своєю душею, а вона ніколи не помиляється.
Кожен з нас може згадати такий приклад, коли на перший погляд дуже красива людина через деякий час постає перед нами якщо не потворою, то зверхньою та порожньою, і найчастіше ми відмовляємося підтримувати з нею відносини. Нам стає нецікаво, тому що в неї немає внутрішньої краси. Не звертайте уваги лише на зовнішній фасад, дивіться глибше й самі намагайтеся бути глибшими – і ваша справжня, духовна краса засяє новими гранями. Тільки тоді ви зможете стати справжньою людиною.
Read more: http://ycilka.net/tvir.php?id=746#ixzz42mcdKIjC