мішна і трагічна історія Тев’є, молочара з єврейського містечка (штетля), лягла в основу чи не найпопулярнішого бродвейського м’юзикла «Скрипаль на даху» та його численних кіно- та театральних варіацій. Нескінченно мудрі, насичені особливим гумором історії Тев’є звернені нібито до автора, а насправді до кожного особисто. Вони - не лише про штетль, жінок та дружину Тев’є, його сусідів, вони - про дивовижну красу непростого життя загалом.
Подробнее на livelib.ru:
https://www.livelib.ru/book/1002765227-tevemolochar-sholomalejhem
На хвилі історичних припливів і відпливів Тарас Шевченко то приходить до нас, як велике сонце; то віддаляється, як далека зірка, від якої залишається сама назва. Удаюсь до цього космічного порівняння не задля звеличення. У нашому мікросвіті справді живе макросвіт. На нас діють його закони, навколо нас витають, нас будять і опромінюють вічні супутники — носії Духу. Істину вчення Григорія Сковороди про єдність трьох світів — мікросвіту, макросвіту і світу Біблії — ми гостро відчули в XX столітті, коли .від утрати цього третього світу почали розпадатися і глухнути перші два. Ми стали ворогувати з природою і з собою.
Феномен Шевченка відбиває нашу національну природу, наше світосприймання, наше минуле і нашу надію на майбутнє. Він символізує душу українського народу,, втілює його гідність, дух і пам’ять. Отже, Шевченко в нас більше ніж великий поет — він національний пророк і мученик, розіп’ятий і воскреслий. Нині, коли Україна стала місцем найжорстокіших експериментів віку, великою Чорнобильською притчею, Шевченкове сонце зазирає нам у вічі так, як ще ніколи