Сомко : "...високий, огрядний собі пан, кругловидий, русявий; голова в кучерях, як у золотому вінку; очі ясні, веселі, як зорі." Шраменко Петро: " Він добрий був син і щирий козак." Черевань: "... а щоки, як кавуни: сміявсь од щирого серця". Кирило Тур:"Здоровенний козарлюга. Пика широка, засмалена на сонці; сам опасистий." Брюховецький:" Чоловічок сей був у короткій старенькій свитині, у полотняних штанях, чоботи шкапові попротоптувані - і пучки нидію. Тільки шабля горіла од золота." Божий чоловік: " Темний він був на очі, а ходив без аоволиря" у латаній свитині і без чобіт, а грошей носив повні кишені" Шрам:" Знав де вовк, а де лисиця;служив правослвному християнству з батьком Хмельницьким."
Недаремно говорять: «Життя прожити — не поле перейти». І прожити своє життя без помилок не вдається нікому. Хоч існує прислів’я: «На чужих помилках вчаться», — але частіше люди вчаться на власних. Можливо, так краще відкладається у голові та серці. Але кожного разу, коли хочеш щось зробити, треба гарненько подумати. Часто емоції чи незнання справи не дають змоги все обдумати так, як хотілося б. Думаю, що саме емоції, бажання похизуватися перед товаришами рухали вчинками героя оповідання Є.Гуцала «Сім’я дикої качки». Юрко — міський хлопчик, який кожного літа приїжджає до бабусі в село. Тося — сільська дівчинка. їй дуже цікаво спілкуватися з Юрком, той розповідає про місто різні історії. Дівчинка вірить, не здогадуючись, що всі історії не зовсім правдиві. Одного разу діти побачили, як дика качка вела свій виводок до води. Зворушлива картина. Але в Юрка виникло бажання спіймати таку здобич.Не звертаючи уваги на розпачливий крик качки, він забрав пташенят. Не зважав хлопець і на прохання й пояснення Тосі, чому цього не можна робити. Юрко запевняв дівчинку, що буде турбуватися про пташок. А чи потрібна його турбота качатам? Звичайно, що ні. Хоча вдома хлопець знайшов ящик, насипав зерна, пташенята гинули на очах. Юркові набридло дивитися на маленьких. Він полишив їх і пішов звати сільських хлопців, щоб похизуватися своїм уловом. Тося вже не могла стримувати свої переживання. Дівчинка забрала знесилених каченят і понесла до води. Юрко не знайшовши пташенят, одразу зрозумів, куди вони поділися. Прибігши в ліс до ставка,хлопці побачили Тосю. Дівчинка, поклавши на воду пташенят, водила руками по воді. Хлопці кинулися їй до але сили покидали каченят.Дуже хочеться вірити, що сім’я дикої качки все ж таки вижила. Юрко запевняв себе, що вони живі і щасливі. І хоча тепер він точно відчував свою провинні шкодував про скоєне, але виправити помилку вже не міг. Тож недаремно говорять: «Сім раз відмір, а один раз відріж». Жахливий вчинок, якому не можна знайти виправдання. Хлопець вчинив нерозсудливо, не прислухався до слів Тосі. Треба любити і берегти природу, прислухатися до порад друзів. Не можна бавитися пташенятами, їжачками чи будь-якими іншими братами нашими меншими. Ми всі є частинкою природи.
Недаремно говорять: «Життя прожити — не поле перейти». І прожити своє життя без помилок не вдається нікому. Хоч існує прислів’я: «На чужих помилках вчаться», — але частіше люди вчаться на власних. Можливо, так краще відкладається у голові та серці. Але кожного разу, коли хочеш щось зробити, треба гарненько подумати. Часто емоції чи незнання справи не дають змоги все обдумати так, як хотілося б. Відповідальними можна бути лише за себе самого і лише за свої вчинки. Дехто насмілюється взяти відповідальність за вчинки іншої людини. Це може бути з благородних почуттів: когось виручити, до уникнути поганих наслідків.Йдеться мова про правильне прийняття рішення у складній ситуації. Коли все йде за запланованим графіком і тут настають непередбачені обставини, треба зробити правильний вибір: як саме відреагувати на дану ситуацію. Це кличе за собою відповідні зміни. Ось, тут є чітке випробування – наскільки людинa поставиться відповідально! Можна віднестися лише емоційно до критичної ситуації, або лише раціонально, або просто байдуже – та вже це буде далеко від характеру зрілої відповідальності.
Шраменко Петро: " Він добрий був син і щирий козак."
Черевань: "... а щоки, як кавуни: сміявсь од щирого серця".
Кирило Тур:"Здоровенний козарлюга. Пика широка, засмалена на сонці; сам опасистий."
Брюховецький:" Чоловічок сей був у короткій старенькій свитині, у полотняних штанях, чоботи шкапові попротоптувані - і пучки нидію. Тільки шабля горіла од золота."
Божий чоловік: " Темний він був на очі, а ходив без аоволиря" у латаній свитині і без чобіт, а грошей носив повні кишені"
Шрам:" Знав де вовк, а де лисиця;служив правослвному християнству з батьком Хмельницьким."