Відповідь:
У тухольців було не так багато земель придатних для землеробства, тому в основному вони жили за рахунок скотарства. Зате довкола було достатньо лісу для того, щоб будувати будинки, а також для того, щоб використовувати його як топливо. Жили тухольці в невеличких дерев"яних хатах. Хати були обгороджені і охайні.
Пояснення:
Цитати: Тухольський народ жив головно скотарством. Тільки та долина, де лежало село, а також кілька поменших порічин, не покритих лісом, надавалися до хліборобства і видавали щороку багаті збори вівса, ячменю і проса. Зате в полонинах, що були, так само, як і всі доокружні ліси, власністю тухольської громади, паслися великі ота-ри овець, у котрих спочивав головний скарб тухольців: з них вони добували собі одежу й страву, омасту й м'ясо. В лісах довкола села паслися корови і воли; але сама місцевість, гориста, скалиста й неприступна, забороняла держати багато тяжкої рогатої худоби. Другим головним джерелом достатку тухольців були ліси. Не говорячи вже про дрова, котрих мали безплатно і на топливо, і на всякі будинки,— ліси достачали тухольцям звірини, лісових овочів і меду
"Хати були порядно обгороджені і гарно удержувані; стіни з гладкого дилиння, не обмазаного глиною, але кілька разів до року митого і скобленого річними черепницями; тільки там, де одна долина сходилася з другою, в вузьких пасмугах стіни були поліплені глиною і побілені паленим вапном і виглядали дуже гарно серед зелених верб і груш".
Порівняння: кругом хлопці та дівчата, як мак процвітає; козаки, як та хмара, ляхів обступали.
Уособлення: лихо сміється; зажурилась Україна, зажурилась, заплакала; мовчать гори, грає море, могили сумують; ніч-матидасть пораду; лягло сонце за горою.
Епітет: тії ночі кривавої, козацькії діти
Метафора: заплаче серденько.
Синекдоха: козачество = червоні жупани.
Гипербола: чи затопило синє море твої гори; од Лимана до Трубайла трупом поле крилось.
Риторичне звернення: Грай же, море, мовчіть, гори, / Гуляй, буйний, полем — / Плачте, діти козацькії, / Така ваша доля! »
Усі пригоди, які відбувалися з героями цього твору, я переживала разом з ними, так само відчуваючи радість або сум, переживання або впевненість. Прочитавши цей твір, я дещо змінила свій погляд на життя, багато чого зрозуміла і навчилася багатьом людським цінностям, а саме: щирості у почуттях, відданості у дружбі, а ще не втрачати почуття гумору і пам’ятати , що будь-які проблеми завжди можна вирішити.
Тому я раджу читати цей твір не тільки дітям, а й дорослим, бо саме в ньому ви можете знайти те, чого вам не вистачало у житті.
Цей твір повів мене в прекрасну казку
У чудо-світ дитячого життя,
І відімкнув він двері у прекрасне,
В романтику, що заворожує серця.
Він научив мене як володіти щастям,
І як зробить барвистим цілий світ,
Як у метро проїхать на кориду,
У повінь врятувати всіх сусід.
Тут знайдеш ти щось своє і знайоме,
В героях упізнаєш сам себе.
Дитина і дорослий тут герої,
А дружба в них завжди понад усе.
Мої ровесники ви і Павлуша й Ява,
Я з вами завжди була до кінця
Сміялася, раділа і переживала,
Ви для мене стали як сім’я.
Хай не найкраще ви в школі учились
Не все уміли до ладу зробить,
Та ви завжди з добром у серці жили
І читачів навчили довкола все любить.
Насамкінець бажаю, щоб розлука
Ніколи не жила у ваших серцях,
Щоб пам’ять про дитинство безтурботне
Усмішкою озвалась на устах