У творі «Митькозавр із Юрківки» або ще «Химера лісового озера» йдеться про двох хлопчиків-друзів, Митька та Сергійка, котрі були вимушені зібрати колекцію комах за літо на біологію та шукали пригоди на свою голову. Саме завдяки своїй уяві та бажанню, вони потрапляють у село до Митькової бабусі, де і починається головна авантюра.
Найбільше у творі мені запам’ятався той епізод, коли хлопчики готували пастку для «чудовиська». Мене зворушило ставлення друзів один до одного, їх винахідливість, адже не кожна дитина може так мріяти та творити.
Мені сподобалися головні герої твору Митько та Сергійко. Звичайно, шкода, що вони забули про бабусю, хоча й могли їй до але я думаю, що вони ще виправляться. Та насправді це справжні друзі, жваві, бадьорі мрійники-авантюристи, котрі нікого не образять, до у скрутну хвилину та мають Велике серце. Але й без зла не буває добра, тому у творі присутні і негативні герої. У «Митькозаврі із Юрківким» таким є спортсмен Василь, котрий заради насмішки обдурив друзів.
Прочитавши цей твір, я зробила висновок, що потрібно гарно ставитися до природи, берегти та читати книги, не насміхатися з оточуючих. Потрібно пам’ятати про те, що із скрутних ситуацій завжди є вихід і що мріяти та йти до своєї мети зовсім не шкідливо, а, навпаки, це лише дає впевненості в собі, бажання чогось кращого. А найголовніше – потрібно пам’ятати правило: «Стався до людей так, як ти хочеш, щоб вони ставилися до тебе».
Я раджу всім прочитати цю чудову книгу, адже вчитися ніколи не пізно, навіть дорослим. Тим паче захоплюючі пригоди, котрі відбувалися із хлопцями, розчулять і здивують кожного. Тому, коли ви маєте вільний час або просто хочете почитати цікаві історії, можете взяти до рук повість Ярослава Стельмаха «Химера лісового озера».
«Маруся» Григорій Квітка-Основ’яненко історія написання Джерела для написання повісті «Маруся» • Дійсність українського села ХVІІІ — початку ХІХ ст. • Народна творчість: українські балади, ліричні, весільні пісні, фольклорні мотиви (любові, розлуки, смерті закоханих). Від народної поезії — образність повісті, від казки й переказу — її розповідний стиль. • Герої твору «писані з натури без будь-якої прикраси і відтушовування». • Майстерність у виписуванні українських краєвидів у повісті. Історія створення повісті «Маруся» Повість надрукована повністю у 1834 році у книжці «Малоросійських повістей…». Вона стала першим і найпопулярнішим твором серед сентиментальних повістей Квітки. «Маруся» була написана як аргумент того, що українською мовою можна описати глибокий і складний світ людських почуттів і філософських переконань. Над текстом повісті письменник працював багато — як ні над одним зі своїх творів. Переробляв окремі місця, додавав чи змінював епізоди, портрети й пейзажі, шліфував мову. Дуже згодилися давні й нові записи прислів’їв, приказок, весільних пісень, похоронних голосінь. Надто хвилювався Григорій Федорович за долю своєї «Марусі», як її сприйме читач? Чи не знайдуться хулителі й недоброзичливці, які почнуть кепкування з нашої мови? Адже багато хто з «учених» та «освічених» вважав, що українською мовою крім лайки й жартів, нічого не можна створити. Та побоювання_автора були марні: повість справила велике враження на читача з народу і передової інтелігенції. Перекладена самим автором російською мовою і надрукована в журналі «Современник», вона і в Росії користувалася великою популярністю.
Тема: відтворення мишки за життям людей різного соціального становища (багатих і бідних) під час війни.Ідея: возвеличення доброти, порядності, співчуття до горя інших, взаєморозуміння, щирість, милосердя; засудження жадності, брехні, пихатості, жорстокості; війни, яка знищує людські чесноти; байдужості до всього, окрім прибутку, грошей. Жанр:Соціально-побутова казка. Б. Лепкий обрав форму казки тому, що такі твори мають повчальний характер. У них завжди зрозуміло, що добре, а що погане, торжествує правда і справедливість, а негідники зазнають справедливого покарання. Саме у казковому творі людина може побачити себе ніби збоку, чужими очима.
Найбільше у творі мені запам’ятався той епізод, коли хлопчики готували пастку для «чудовиська». Мене зворушило ставлення друзів один до одного, їх винахідливість, адже не кожна дитина може так мріяти та творити.
Мені сподобалися головні герої твору Митько та Сергійко. Звичайно, шкода, що вони забули про бабусю, хоча й могли їй до але я думаю, що вони ще виправляться. Та насправді це справжні друзі, жваві, бадьорі мрійники-авантюристи, котрі нікого не образять, до у скрутну хвилину та мають Велике серце. Але й без зла не буває добра, тому у творі присутні і негативні герої. У «Митькозаврі із Юрківким» таким є спортсмен Василь, котрий заради насмішки обдурив друзів.
Прочитавши цей твір, я зробила висновок, що потрібно гарно ставитися до природи, берегти та читати книги, не насміхатися з оточуючих. Потрібно пам’ятати про те, що із скрутних ситуацій завжди є вихід і що мріяти та йти до своєї мети зовсім не шкідливо, а, навпаки, це лише дає впевненості в собі, бажання чогось кращого. А найголовніше – потрібно пам’ятати правило: «Стався до людей так, як ти хочеш, щоб вони ставилися до тебе».
Я раджу всім прочитати цю чудову книгу, адже вчитися ніколи не пізно, навіть дорослим. Тим паче захоплюючі пригоди, котрі відбувалися із хлопцями, розчулять і здивують кожного. Тому, коли ви маєте вільний час або просто хочете почитати цікаві історії, можете взяти до рук повість Ярослава Стельмаха «Химера лісового озера».