Володи́мир Олексі́йович Підпа́лий (нар. 9 травня 1936 року — пом. 24 листопада 1973 року)— український поет, прозаїк, перекладач. Батько українського поета Андрія Підпалого.
[ред.] Життєпис
Народився в селі Лазірках 13 травня 1936 року, за 25 км від Лубен. Мати Ольга Власенко — козачка з хутора Макарівщини, батько Олексій Лукович — виходець з-під Великої Багачки. Батько працював на залізниці, захоплювався садівництвом та бджільництвом. На дев'ятому році мати була вже круглою сиротою і наймитувала в Лубнах. Батько Володимира Підпалого загинув у 1943 році під Києвом. Мати померла 21 січня 1957 року на час служби сина на флоті.
Володимир Підпалий навчався у Величанській семирічній та Лазірківській середній школах. За власним свідченням, любив історію, літературу та не розумів точних наук. В школі багато читав. У 1953 року закінчив 10 класів. Працював у МТС, колгоспі. 1955 року був мобілізований на флот.
У 1957 році демобілізувався (через хворобу ніг) та поступив до Київського університету на філологічний факультет (український відділ), який закінчив 1962 року.
Перші вірші надрукував у 1958 році в газетах «Молодь України» та «Зміна». У Державному видавництві художньої літератури 1963 року вийшла перша збірка «Зелена гілка», роком пізніше —"Повесіння" у видавництві «Радянський письменник».
Працював старшим редактором поезії у видавництві «Радянський письменник». До Спілки письменників був прийнятий у 1967 році. Того ж року вийшла в світ збірка «Тридцяте літо». Після того були книжки «В дорогу — за ластівками» (1968) та «Вишневий світ» (1970), посмертно — «Сині троянди» (1979), «Поезії» (1986), «Пішов в дорогу за ластівками» (1992). До останньої книги входять неопубліковані за життя твори В. Підпалого та спогади про нього.
Володимир Підпалий помер 24 листопада 1973 року.
У 2011 році опубліковано книгу «Золоті джмелі» (ISBN 9667430332 ), яка представляє повний поетичний доробок Підпалого та спогади багатьох письменників про нього.
У повсякденному ж житті, невелика порція страху може бути корисною: вона тримає нас у напрузі та мотивує. Утім, коли страх і невпевненість "затуляють" здоровий глузд, ці нездорові розумові процеси можуть затьмарити розум і завадити реалізації поставленої мети. Крім того, постійне занепокоєння, невпевненість у собі та ірраціональний страх, можуть викликати безліч проблем зі здоров'ям: проблеми травної системи, головний біль, депресію, високий кров'яний тиск та серцево-судинні захворювання.
1. Визначити страхи і невпевненість. Скласти список
Перший крок до ліквідації страху - його визнання. Для себе необхідно визначити, що саме змушує боятися: невдача? Відмова? Страх виглядати безглуздо? Після того, як страх буде визначений, потрібно сісти і подумати, чому ви боїтеся. Чи страхи є логічними, чи вони продуктом ваших емоцій?
2. Перестати "надумувати"
Звичайно, це гарна звичка - обдумати ситуацію, перед прийняттям важливого рішення. Але надто велике "думання", насправді, віддаляє вас від конкретних дій. Якщо ви не будете діяти, ви ніколи не підете вперед. "Так що досить аналізувати кожну дрібницю, натомість дійте", - радить видання.
3. Знайти в собі сильні сторони
Коли ви нагадаєте собі про те, що у вас гарно виходить, і про те, що вам подобається у собі, ви отримаєте більше довіри і впевненості, а отже почнете відпускати свій страх.
4. Тренуватися та гарно харчуватися
Всі ми знаємо, що фізичні вправи і здорова дієта дуже корисні для нашого організму. Здоровий б життя також може поліпшити настрій та змусить почуватися спокійніше, збалансованіше і впевненіше. А це, в свою чергу, вірний б перемогти занепокоєння і невпевненість.
5. Ставте собі мету
Без плану, дуже важко заблукати та почуватися, ніби у вас в житті немає сенсу. Визначення мети може дати конкретний напрям та змусити піднятися над своїми страхами і дозволить досягти в житті того, чого ви самі бажаєте. Крім того, при досягненні поставленої мети, ви кожного разу отримуєте ще більше впевненості у собі.
Объяснение:
