У творі "Захар Беркут" розповідається як бориться населення Тухольщини проти монголів. Захар Беркут та його син Максим згуртували населення, і вони разом були згодні відстоювати свою свободу. Монголи запропонували одну річ: якщо селяни дадуть їм пройти крізь долину до їхніх країн сусідів, то вони не будуть вступати у бій. Але, Захар Беркут був мудрішим.Він сказав, що якщо, ми так зробимо то опинимося зрадниками.У той час син Захара Беркута був у полоні у ворогів, та страрцю було дуже шкода свого сина. Його, мудрецю не віддадуть, бо вони не погодились на мирну пропозицію. Та він розумів що жертвуючи своїм сином, він залишиться справедливим. Тим часом, Мирослава,донька Тугара вовка який зрадив Тухольщину, зненавиділа свого тата через те що він не дозволяв їм зустрічатися, та пішов до монгольців. Вона допомагала Захарові, і цим вони війграли монголів. Кінець твору щасливий. Мирослава з Максимом будуть разом, Захар Беркут помер. Але страрець какзав, щоб ніхто з тухольців неплакав через його смерть. він помер щасливо, знаючи що все гаразд. Та всі поминали його як рятувальника та батька Тухольщини.
Мене глибоко вразила прочитана повість. це історія життя українського села в пореформену добу з усіма його складнрщами і суперечностями на прикладі однієї родини. те, що сталося з родиною кайдашів, можна назвати моральною катастрофою. читаючи, цю веселу повість, хочеться плакати. на наших очах помирає порозуміння між членами родини, ій затишок, почуття гідності. всі члени сім'ї є учасниками родинно-побутової війни, якій не видно кінця. у творі йдеться про недосконалість людської природи, про одвічні людські вади - нетерпимість, жадібність, заздрість, егоїзм. письменник на прикладі цієї сім'ї показав модель україни. повість "кайдашева сім'я" - це повість, у якій крізь сміх пробиваються сльози.
В. Симоненко Ти знаеш що ти дюдина
Тема: роздуми письменника про швидкоплинність життя, протягом якого кожний повинен встигнути покохати, зробити добрі справи.
Ідея: заклик раціонально використовувати час, відведений на життя, поспішати жити.
Основна думка: людина — велике створення на землі, вмій з гордістю носити це ім’я, кожна людина неповторна.
Проблематика твору.
людина і суспільство (призначення людини на землі);
індивідуальність кожної людини.
швидкоплинність часу і життя.
Художні особливості поезії.
Повтори:
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
Риторичні запитання:
«Ти знаєш, що ти — людина?»
«Ти знаєш про це чи ні?»
Риторичний оклик: «Гляди ж не проспи!»
Епітети: «люди добрі, ласкаві, злі», «усмішка, мука єдина».