Головна проблема твору полягає в тому,що Винниченко розповідає про любов і щастя так, ніби ці відчуття були тільки у нього. Ні, в людини з самого народження-це перші відчуття, тобто любов і щастя. Але він на то і письменник,що розв'язав ці відчуття в своєму творі по-іншому.
Починається твір звичайно, єдине те,що молоді люди зустрілись,коли чекали поки вони перетнуть кордон. Юнак показав себе з дуже вихованої сторони,але це йому заважало відкритись прекрасній дамі у вишуканому вбранні.
Письменник своїх персонажів відображає в дуже екстремальній ситуації-меть на мені життя і смерті. Поведінка панночки закохує в себе ще більше юнака, але гостроту в відносини додає те,що в кожен момент їх підстерігає смерть.
У творі йдеться про такий відрізок часу, який, переживши раз, пам’ятатимеш усе життя. Винниченко, розповідаючи про спалах любові в серцях героїв, увагу акцентує, на відміну від існуючої традиції опису любовних сцен, на зображенні почуттів і відчуттів, а зовнішні події стають лише тлом, на якому це кохання розквітає. По-новому зображує Винниченко і поведінку жінки у любовному тандемі: саме вона є ініціатором рішучого кроку — розриву. Пережитий момент любовного екстазу очищує героїв і збагачує їх новим духовним досвідом.
Объяснение:
можеш скоротити)
