Щоб було зрозуміліше, спочатку наведу цитати з твору:
"Де він узяв те насіння, невідомо, але ми, діти, добре пам’ятаємо, як він клав між грудочками зернини, як потім притоптував їх і, повернувшись до нас, усміхався: "Гут… кіндер… гут". А коли німців повели у барак, ми розвоювали ту землицю, розкидали каміння, зробили з паличок хрест, зв’язали його травою і поставили на грядці."
"І ми у відповідь цілу весну і ціле літо топтали і розкидали його грядку, його маленьку державку в нашому злиденному місті. Він до того бридко кашляв, до того був худий, гнилозубий і брудний, що ми не могли його не дражнити. Ми любили ціляти в нього грудками, любили, коли він саджав нас на коліна та співав своїх дурних німецьких пісеньок."
Звідси видно, що німець був для них дивним і незрозумілим полоненим. Їм було цікаво з ним, але вони зовсім не поважали ні його самого, ні його праці. Вони руйнували все, що робив чоловік. Це можна пояснити багатьма причинами. Полонений прийшов як ворог у їх країну. Якщо ще у цих дітей загинули батьки, то це ще підсилювало негатив. Але вони були дітьми - їм цікаво все нове, їм хотілося уваги, їх тягнуло на пригоди.
Однак видно, що вони не тільки знущалися з нього та його праці, насміхалися, завдавали болю, адже, коли пройшли роки, вони запам'ятали цього чоловіка, запам'ятали нагідки, які символізували біль та розпач полоненого, запам'ятали фотографію його дітей...і десь глибоко всередині їх мучила совість, адже їм здавалося, що саме їх Фрідріхові діти питають, де їхній тато.
Объяснение:
Споконвіку шанують в Україні квіти. Нема жодної української хати, біля якої дбайливі руки господині не влаштували б яскравих квіткових острівців. Вони милують око, ніжно хвилюють душу, міцно прив’язують наші серця до рідної домівки.
Наші предки обожнювали квіти, вважаючи, що цей витвір природи даровано людям від Бога. Квіти — постійні супутники нашого життя. Вони — на клумбах, у кімнаті, на газонах. Вони на вишиваних рушниках, скатерках. Ними розмальовують печі, стіни осель. А ще квіти є на нашому національному одязі. Квіти на плахті й корсетці символізують доброту, щирість душі. Квіти на рукавах сорочки оберігають від хвороби, злого ока.
Все чем могу Крила – один із
давніх символів, що знаходить утілення в художніх тво-
рах, які різняться за своєю родово-жанровою прина-
лежністю. Образ крил посідав чільне місце у міфах і
казках. Ще давні люди вбачали в польоті щось далеке,
недосяжне, але високе, красиве й величне.
У творчості Драча,і зокрема у його баладі,крила-це праця,мрії,кохання.Зокрема,
"Балада про крила" — то вже вершина кричущого болю за людину, яку життя навчило боятися навіть "крил" — високих поривань, ідеалів, принципів, віри як в оточення, так і в самого себе.