Історичні пісні відтворюють справжні історичні події, зображують конкретних історичних осіб, найголовнішу рису народних героїв — готовність іти на самопожертву заради рідної землі (у козацьких піснях — вони належать не до історичних, а до соціально-побутових — переважає побутова ситуація, а не історична подія: проводи козаків у похід, оплакування померлого козака тощо). Для історичних пісень характерним був ггуртовий багатоголосий спів. Історичні пісні — це народні ліро-епічні твори про важливі історичні події та конкретних історичних осіб. Тематика пісень різноманітна: вона пов’язана з основними історичними подіями, війнами, повстаннями, виступами народу проти загарбників. Найдавніші з історичних пісень змальовують важкий період в історії українського народу — звитяжну боротьбу козаків із турецько-татарськими ордами, страхітливі спустошення й насильства. До найвідоміших історичних пісень належать «Зажурилась Україна», «Чи не той то Хміль», «Ой Морозе, Морозенку». У пісні ‘^Зажурилась Україна^ ідеться про боротьбу українців з турецько-татарськими нападниками. З метою змалювання масштабності кривавих подій у творі використано метонімію зажурилась Україна’, тут звучить і прямий заклик підніматися на оборону рідної землі зі зброєю в руках, і на захист рідного краю мають стати не тільки козаки, а й селяни. Як духовна й моральна перемога звучить в останніх рядках погроза розлучити вражого турка з душею. «Зажурилась Україна» — одна з найдавніших історичних пісень. За основу пісні -«Чи не той то хміль..узято одну з найвизначніших подій Національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького — перша збройна перемога козаків над поляками під Жовтими Водами в травні 1648 р. Ця пісня виконувала важливу роль у тодішній Україні — плекала в народі повагу до свого ватажка Б. Хмельницького. За до діалогу створюється відчуття без-, посередньої близькості до ватажка. Твір рясніє традиційними для фольклорних творів тавтологією, паралелізмами, порівняннями Й постійними епітетами.
Соломія — вродлива і сильна жінка. вона має високу і міцну, «як на доброго мужика», постать, гарне, «свіже, повне обличчя, з карими очима, що так виразно біліло при картатому очіпку й пасмах чорного волосся».енергійна, вольова, дужа, вірна подруга остапа, вона терпляче переносить всі злигодні мандрівного життя і не раз є остапові в дорозі, рятує його з біди. самовіддано бореться соломія за життя остапа: вона виводить його з плавнів, невтомно працює, щоб заробити собі й йому на проживання, продає свій одяг, щоб викупити остапа в жовнірів.у всіх своїх вчинках соломія діє свідомо, розсудливо. в боротьбі за волю вона поборює найтяжчі злигодні. нею керує жадоба до життя без пана й економа. заради врятування остапа відважна, наполеглива жінка йде на самопожертву — вона гине в дунайських хвилях. нерівну, але відважну боротьбу соломії з стихією води, її жагу до життя письменник передає короткими уривчастими реченнями: «…усі сили добути… усю теплу кров, …усю волю… ось ближче до берега… ось берег видно… а там гарно, там сонце сяє; там небо, там небо синє, там радість, життя…» найяскравіше виявився героїчний характер соломії і готовність її на самопожертву, коли вона, рятуючи остапа, гине у хвилях дунаю. як і поранений остап у плавнях з останніх сил боровся за життя, так тепер соломія, тонучи, напружує всі сили, щоб дістатися до берега, бо «там так гарно, там сяє сонце, там зелено, там небо синє, там радість, життя… душа рветься до сонця». трагічна доля остапа і соломії, їх поневіряння в туреччині свідчить про те, що всюди, де володарюють пани, трудяща людина не може знайти для себе щастя. соломія — мужня, вольова й ніжна жінка. вона щиро кохає остапа і є його вірною подругою, заради коханого «не кіс своїх», «вбралась у чоловічі штани та ладна була мандрувати» хоч на край світу. її мужність і воля набувають величезного вияву, коли разом з остапом вона перебуває у плавнях. незвичайну енергію виявляє жінка, коли перев’язує рану остапові, волочить його з плавнів, дбає про його одужання. содомія постає перед нами щиро закоханою жінкою. її кохання сильне. вона готова ризикувати, боротися, аби здобути волю й побудувати і пік життя так, як вважає за потрібне. вона здатна йти за своїм чоловіком попри те, що шлях, обраний ним, складний та ризикований. але річ навіть не в тім, щоб пристати на те чи інше рішення: соломія здатна сама вирішувати, не тільки вкупі з остапом, а й самостійно. саме вона вирішує визволити остапа, коли той потрапляє в ув’язнення, саме вона разом з іваном втілює свій план у життя. на жаль, соломію чекає трагічна доля: вона тоне у бурхливих водах, хоча стільки разів вибиралася з небезпеки, перемагала бурхливі води життя. згадуючи про неї, остап говорить, що на дні тепер поховано половину його душі. не тільки справжнє почуття, а й спільний ідеал, спільна боротьба об’єднали дві закокохані душі, зробивши їх єдиним ціл
Тема твору: зображення героїчної боротьби гайдамаків під проводом Максима Залізняка проти польської шляхти.
Ідея твору: уславлення героїчної боротьби проти поневолення.
Основна думка: захоплення героїзмом боротьби проти поневолення.
Рід літератури: ліро-епічний твір.
Жанр: історична пісня.
Художні засоби.
Епітети: «повная рожа», «повнісінькі шанці»
Постійні епітети: «вічной слави»
Метафора: «славою покрита»
Порівняння: «як повная рожа».
Гіпербола: «Обступили город Умань у одній годині»
Пестливі слова: воріженьків, повнісінькі
Риторичні оклики:
«Як вдарили з семи гармат
У середу вранці!»
«Як вдарили з семи гармат
У середу вранці —
Накидали воріженьків
Повнісінькі шанці!»
«Отак козак Залізняк
За родину бився;
І за теє вічной слави
В внуках заручився!»
Рефрен (повтори):
«Обступили город Умань»
«У одній годині»
«Як повная рожа»
«Як вдарили з семи гармат»
«У середу вранці»
«Повнісінькі шанці»
Анафора (єдинопочаток):
Як виїхав на Вкраїну,
Як повная рожа
Кількість строф – п'ять.
Вид строфи: п'ятивірш.
Рими: Запоріжжя – рожа, Жаботині – годині, шанці – вранці, бився – заручився
Будь уважним до слова.