Для становлення людської особистості велику роль відіграє знання свого минулого та ставлення до нього. Пишатися своїм минулим, перейматися його проблемами, продовжувати справу своїх пращурів чи, навпаки, соромитися, мовчати про нього як про невиліковну спадкову хворобу - ось питання, на які має відповідати історичний твір. Бо через кілька століть новонароджений Положишило може й не дізнатися про долю свого пращура чи, дізнавшись, засоромитися або не зрозуміти тих болей і радощів, якими жило минуле, а народ без минулого, ніби дерево без коріння, - легка здобич для невсипущого Зла. Історичний твір завжди був одним з найголовніших чинників пробудження національної свідомості народів. Історію треба знати, вивчати, аби творити сучасне й майбутнє, не повторюючи помилок попередників. У цьому й полягає мудрість історії. А історія українського народу була від самого початку надто кривавою. А чи не тому, що дух наш виснажився за довгі тисячоліття змагання за право існувати, жити; чи не тому наші сучасники втратили нині дух вольниці і непокори - дух життя, а не існування? Колись цей дух українцям піднімали кобзарі, а зараз цю функцію перейняли історичні твори, про колишніх героїв, непереможних уже в тому, що здатні на бунт, заряджаючи своєю енергією маси. І доки існує хоча б один такий бунтівник - народ буде жити, нація буде існувати.
Корисні властивості кропиви досить великі, вона має протизапальну, загальнозміцнюючу дію, сприяє поліпшенню здатності згущуватися крові (цінна користь кропиви як кровоспинного засобу при відкритих ранах, порізах). кропива також використовується як лікарський засіб для усунення темних кругів під очима. використовується у косметологї. шампунь чи відвар кропиви позитивно впливає на волосся, його кондицію, надає блиск та міцність. найчастіше кропиву використовують як лікарський чи медичний препарат. тому користі ця примітивна рослина дарує багато!
Яку роль в моєму житті відіграє література? Це питання заставило мене замислитися. Я гадала, що дати відповідь на нього буде дуже складно. Але насправді відповідь прийшла відразу:книга-це мій найкращий друг, що робить моє життя цікавішим, яскравішим, веселішим. І дійсно, це так, адже як це здорово-зануритися в світ героїв, переживати разом з ними всі пригоди, радіти навіть засмучуватися за нездійснені мрії. Хіба це не прекрасно. Звичайно, література в житті кожної людини відіграє свою роль. У дитинстві поринаємо у світ казок, а згодом у художні твори. Але насправді, література щось більше й цікавіше. Аще це просто чари, які перенесуть тебе за мільйони кілометрів від твоєї квартири, і ти побачиш далекі країни,моря,океани, і пізнаєш рідних людей. Література-є багате і велике мистецтво. Воно дозволяє людям розвиватися. Адже з її до ми дізнаємося про багато цікавого й нового, а ще вона допомагає стати добрішим і мудрішим. Може світ став би більш світлим і справедливим, якби люди читали більше хороших книг? Я вважаю себе щасливою людиною , бо мене навколо оточує література:вдома- книжкові полиці ,в школі-уроки літератури-це не просто проведені хвилини в кабінеті, це світ неповторності, дивовижності,а ще чудова бібліотека із дивовижності,величезними книжковими полицями. Хоча мені небагато років, але я на своєму особистому досвіді вже переконалася, що література впливає на все моє життя. І хочу закінчити свій твір словами, які сказав одного разу М.Є.Салтиков-Щедрін «Тільки одна література не підвладна тління. Вона одна не визнає смерті.» І це дійсно так, скільки б мільйонів років не пройшло, а саме література була, є і буде,адже вона безсмертна!
Історичний твір завжди був одним з найголовніших чинників пробудження національної свідомості народів.
Історію треба знати, вивчати, аби творити сучасне й майбутнє, не повторюючи помилок попередників. У цьому й полягає мудрість історії. А історія українського народу була від самого початку надто кривавою.
А чи не тому, що дух наш виснажився за довгі тисячоліття змагання за право існувати, жити; чи не тому наші сучасники втратили нині дух вольниці і непокори - дух життя, а не існування? Колись цей дух українцям піднімали кобзарі, а зараз цю функцію перейняли історичні твори, про колишніх героїв, непереможних уже в тому, що здатні на бунт, заряджаючи своєю енергією маси. І доки існує хоча б один такий бунтівник - народ буде жити, нація буде існувати.