“джури козака швайки” характеристика санька і грицика санько грицик соціальне становище єдиний син у матері, яка його дуже любить і опікає став круглим сиротою після набігу татар на село, живе у сім’ях односельців і пасе сільську череду, за що його годують, одягають і прихисток по черзі жителі села. чим займалися у воронівці наглядав за курчатами пасе селянську і панську худобу, лише його любить і слухає страшний бугай петрик риси характеру мрійливий, спокійний, розважливий жвавий, непосидючий, запальний, рішучий, щирий виняткові здібності неабиякий ворожбит, має рідкісний дар: уміє подумки віддавати накази й навіювати має зіркі очі. не дає себе одурити друзі-підлітки, які долею випадку вимушені шукати щастя поза рідним селом воронівкою. самостійні, наполегливі, сміливі, спостережливі, кмітливі, відчайдушні; володіють шаблею (дерев’яною), гарно на коні тримаються. «ми не діти, – набурмосився грицик. – ми з лука вміємо стріляти, правда ж, саньку? і на шаблях б’ємося. і підкрадаємося так, що ніхто й не побачить». ставши на свій шлях, хлопці вже не мають вибору, бо кожний крок веде все далі й далі від узвичаєного мирного життя до сповненого тривог і дорослої відповідальності козакування.
Окраса української літератури – повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». У творі письменник створив образи людей, які є справжніми дітьми природи. Вони єдині зі світом гір, полонин, лісу, який оточує їх.
Історія обертається навколо хлопця та дівчини. Обидва вони гуцули. Родини Марічки Гутенюк та Іванка Палійчука люто ворогують між собою, намагаючись знищити чоловіків ворожого роду. Але Іван та Марічка покохали один одного ще дітьми. Вони наче первісні люди, адже ворожість у суспільстві не знищила їхніх природних почуттів. Кохання – це справді природне почуття, а ненависть – ні, її нав’язують людям інші люди. Автор повісті дає нам це зрозуміти.
Марічка - поетична дівчина, знає секрети навколишньої природи, ворожіння. Вона складає співанки, які з’являються «ніби самі по собі». Вона настільки чиста, що вміє відповісти добром на зло. Ще в дитинстві вона назавжди привернула серце Іванка до себе, пригостивши його цукеркою у відповідь на спробу побити її.
Іван – це також людина в природному стані. Він прекрасний господар, «ґазда». Іван знає прадавню мудрість про те, як треба доглядати за худобою, як зберегти овечок від злих духів. Для нього видається цілком природним, що сусідка Химка є відьмою і може обертатися у жабу та білу собаку. А в лісі, звісно, бродить чугайстир та полює на нявок.
Іван тонко відчуває природу навкруги себе. Мабуть тому він не тільки добрий господар, але й грає на флоярі. Він здатен на велике почуття і в кінці віддає життя за мрію. Не може жити без радості та кохання.
Є ще два цікаві образи в творі – мольфара Юри та ґаздині Івана Палагни. Але їхнє кохання інше: в ньому проглядає хижість та хіть. Своєю силою керувати природними стихіями Юра причарував горду та холодну Палагну. Їхнє кохання неначе стихійне лихо: розбиває життя людей навколо. І тому воно протиставляється глибокому, ніжному коханню добрих людей - Івана та Марічки.
