Тема: поетична розповідь про особливу роль матері в житті кожної дитини та настанова не забувати цю материнську любов.
Головна думка: «Найдорожчі мамі діти. Дітям мама їх так само» (уславлення материнської любові та заклик до дітей не забувати про материнську любов).
Художні засоби.
Епітети: ніжне серце, світлий розум.
Метафора: «дають …серце, … розум, сили нашому здоров'ю», «радість маєм чи тривогу», «серце мами завжди з нами», «вивчитесь з літами», «виглядають мами».
Повтори (анафора, або єдинопочаток): «Пам’ятаймо …», «Найдорожчі …».
Повтори: «і листи, і телеграми».
Риторичні оклики:
«Як ставали ми на ноги,
Перший крок наш був — до мами!».
Антитеза (протиставлення): «Нам — маленьким і дорослим», «Радість маєм чи тривогу».
Пестливі слова: маленьким.
Кількість строф: шість.
Вид строфи: катрен (чотиривірш).
Римування: АБАБ (перехресне).
Рими: діти – світі, вами – мами, дорослим – розум, любов'ю – здоров'ю, ноги – тривогу, мами – нами, літами – мами, турботу – роботу, пам’ятають – чекають, телеграми – мами.
Любов батьків до дітей, любов дітей до батьків – взаємопов’язані стержні щасливої родини.
Для нього неволя гірша від смерті. Він мучився в кайданах біля рідної догораючої хати, душився димом, «ланцюги тиснуть його, мов залізні, холодні злюки… висисають усю силу з його тіла, всі думки з його мізку». Тугар Вовк пропонує, напівживому хлопцеві перейти на службу до монголів, лише тоді йому буде хороше життя. Палкий патріот своєї землі говорить, що краще вмерти, ніж «рятувати життя зрадою. Для нього рідний край, народ дорожчі від особистого життя. Не про свою долю, а про долю свого краю і народу піклувався Максим.
І повернення юнака було великою радістю для всієї громади. Його зустріли як безстрашного воїна-переможця, хороброго захисника, патріота, який понад усе вважав єдність і процвітання народу. В образі Максима Беркута І. Франко втілив свій ідеал справді вільної людини.