Свій вплив мистецтво бароко мало на літературу — як європейську, так і українську. Бароко, так би мовити, припало до душі українським митцям, тож здобутки нашого мистецтва в межах цього стилю нічим не поступаються бароко європейському. Які ж характерні риси цього напряму? Насамперед це метафоричність світосприймання, в чомусь — навіть складність. Світ стає мінливим, сповненим символів, реальність метафорична та неоднозначна… Такою постає дійсність для людини епохи бароко. Вплив церкви та держави посилюється, мотиви церковного та світського мистецтва поєднуються між собою — це принципово нове явище українського мистецтва, оскільки до початку XVII століття ці мотиви різко розмежовувались. Складна образність дедалі більше приваблює авторів, алегоричність та метафоричність творів робить їх ніби нашаруванням смислів та образів. Але ця складність не відлякувала читача, а навіть зацікавлювала його, бо бароковий твір часто містив гру, мав бути розгаданим і розшифрованим, ніби ребус.
1. Остап Мандрика -головний герой твору Дорогою ціною, Кріпак. 2. Зовнішність героя. 3. Погляди Остапа:а)прагнення до волi б)знищення панства в)шлюб з Соломиею г) займатися улюбленною справою г)мрие стати козаком 4 рсис характеру а)мужнисть, смилывисть, бентарство, ненависть до панив, цилеспрямованисть, ришучисть, жага до життя, готовый до самопожертвы, щирий, видвертий э, вминня вибратися из складнои ситуации, працьовытый, оптимизм, життелюбнисть 5 вчинки героя 6. для Ивана- вирный товарищ, для Соломии - коханый чоловик 7 до панив його мова пройнята ненависть, а до Соломии и Ивана - щиристю та видвертистю 8 Коцюбинський захоплюеться и спивчувае герою 9 Остап - борець за волю и щасливе диття 10 виховне значення образу
Зрадити в житті державу - злочин, а людину можна? Як на мене, зрада завжди буде зрадою, тобто, якщо хтось є зрадником, то такій людині не слід довіряти. І неважливо, чи зрадив він людину або свою державу: якщо людина здатна на зраду, то вона є "гнилою" у будь-якому разі. Як на мене, єдина різниця полягає у тому, що державна зрада - це злочин, який суворо карається законом, що прописано у Конституції. Зрада ж людини - це поганий вчинок, за який не посадять до в'язниці, але від цього цей вчинок не стає менш огидним. Коли одна людина зраджує іншу - вона нібито відміняє, закреслює все те, що поєднувало її з цією людиною. Продовжувати будь-які стосунки зі зрадником - це ризикувати бути зрадженим знов і знов. Як на мене, зрада не буває дрібною або неважливою. Не можна бути трошки зрадником. В таких випадках зазвичай кажуть, що жінка не можна бути "трохи вагітною". Так і зі зрадою: або зрадив, або ні. Третього, як кажуть, не надано. Таким чином, будь-яка зрада, як держави, так і людини - це огидне явище.
