З дитячих років ми чули, як співали наші мами і бабусі «Пісню про рушник», «Ми підем, де трави похилі», «Білі каштани», «Стежина», «цвітуть осінні, тихі небеса» І тільки зараз ми дізналися сни належать одному автору - Андрій Малишко.
Пісенність - одна з головних прикмет усієї поезії Малишка Його поетичне мислення завжди було взаємозв'язане з елементами народно поетики Це і забезпечило активну співпрацю композиторів з з поетом му і широку популярність пісень на тексти А Малишка Музику до його поетичних творів писали такі відомі композитори, як Л Ревуцький , П Майборода а Штогаренко, П Козицький, М Вериківського, С Коз а до, Про Білан і дрлані і др.і.
Мабуть, Найвідомішим твором пісенної спадщини Малишка є пісня «Рідна мати моя» ( «Пісня про рушник») Вона була написана до кінофільмі «Літа молодії» і отримала велику популярність середовища наро ода, стала на ародно Перлиною Кожен рядок Цієї пісні випромінює доброту і любов , проникнути материнської теплом і синівською вдячністю В поезії створений Узагальнений образ матері, «ночей не доспала» що передаватися а своєму синові любов до Батьківщини, до природи, до всього прекрасного Мати перед далекою дорогою дає синові «рушник вишиваний», де імережіла своїй дитині долю, долю середовища тихого шелест а трав, «в щебет Ганні Діброва» Цей рушник оберігати сина в шляху і буде нагадувати йому про сонячному дитинстві, розлуку з рідним краєм і дорогою людиною Своєрідна форма поезії наближає її до пісні Р Ефрен надає сп івучости, ніжності, ліричності, народності Твір насичений епітет, яскравими метафорамтафорам.
У прекрасної пісні «Ранки солов'їні» йдеться про ніжне кохання, яке Ніколи не забувається, сниться ночами Згадуються і солов'їні ранку, і стежки, де ступали ноги милої, і Дніпровські хвилі, кіт Другим разо му милувалися Надзвичайно мелодійним у пісні є приспів Побудований на паралелізм, він викликає чимало ассоціаційці.
Душу і серце ліричного героя пісні «Ми підем, де трави похилі» тривожать страти очі коханої, яку він порівнює з «золотою веселкою».
За вісім днів до смерті Андрій Малишко написав свою лебедину пісню, живе в народі під назвою «Стежина» У поезії - персоніфікований художній образ стежки - життєвого шляху людини, що наштовхує поета на роздуми про власну життєву дорогу.
У піснях своєрідність художнього почерку А Малишка позначений щедрим використанням фольклорних елементів Характерними для його віршів є синонімічні повтори, народні образи-символи, його в стежки і фігури завжди свіжі і неповторні пісні насичені метафорами, епітет, сравненіемям.
Пісні Андрія Малишка співають люди будь-якого віку, вони близькі всім, тому йшли від чистого і щирого серця.
вУпродовж усього життя А. Малишко натхненно працював як пісняр. Музику до його поетичних творів писали такі відомі композитори, як П. Козицький, М. Вериківський, Д. Майборода, А. Штогаренко, С, Козак, О. Білаш. Чимало творів ще за його життя стали народними піснями: "Ми підем, де трави похилі", "Рідна мати моя", "Білі каштани", "Стежина", "Пісня про рушник" та інші. Улюбленою у народі стала пісня "Цвітуть осінні, тихі небеса", (музика О. Білаша).
Пісенність — одна з найголовніших прикмет усієї поезії А. Малишка. Його поетичне мислення завжди було взаємозв'язане з елементами народно-пісенної поетики. Це й забезпечило активну співпрацю композиторів з поетом та широку популярність пісень на тексти А. Малишка.
Кращим твором пісенної спадщини поета с пісня "Ранки солов'їні". Ліричний герой пісні згадує ніжне кохання, яке впродовж життя тривожить душу і не забувається. Закохані розійшлися в житті, але в серці живе надія на зустріч. Надзвичайно мелодійним у пісні є приспів. Побудований па паралелізмі, він викликає чимало асоціацій. Київ із квітучими каштанами й неспокійною дніпровською хвилею — це сама молодість.
Душу і серце ліричного героя пісні "Ми підем, де трави похилі" тривожать карі очі коханої, яку він зустрів в "краю придніпровськім". До коханої ліричний герой звертається найніжнішимн словами, порівнює її із "золотою веселкою", яку обов'язково називає "моя".
