Соціалісти́чний реалі́зм (скорочено соцреалі́зм, рос. Социалистический реализм) — термін, що закріпився у радянському мистецтвознавстві для позначення художнього методу та стилю, що панував у СРСР з 1930-х.
В соцреалізмі вбачали «естетичне вираження соціалістично усвідомленої концепції світу й людини, зумовленою епохою боротьби за встановлення й творення соціалістичного суспільства»[1], тому він був єдиним офіційно дозволеним в Радянському Союзі «творчим методом» літератури і мистецтва.
Фактично соціалістичний реалізм був радянським варіантом монументалізму, стилю, притаманного й іншим тоталітарним державам
Объяснение:
Скарбом для кожного є його щасливе життя. Отже, кожному надається право вибору щасливого шляху. Упродовж життя люди шукають свій скарб – щастя.
Автор висміює людину, котра нічого не зробила у своєму житті доброго, прожила марно й безцільно. І цією людиною є Павлуся. Яким було життя головного героя Павла: спить на перині, на печі, у просі, у садку під грушею. Тому його лінія життя рівна, без подій, без роботи, без інтересів, без друзів, без мети.
Був він щасливий? Хоч і таланило в усьому Павлусеві, але його щастя я б, наприклад, не захотів...
Объяснение:
