Одного разу прислівник розачарувався у собі.
- Я такий нудний, бо ж незмінний. Іменники , дієслова, прикметники - всі за чимось змінюються.
І вирішив він піти з країни Мови.
Одного дня прокинулися мешканці Мови, а прислівника вже й слід прохолов. Спробували говорити питати одне одного. Щось негарно виходить. Сказати куди піти не можуть (наліво, вгору, тут,там), почуття висловити важко (спересердя, ненароком, лагідно). Вирішили всі разом шукати.
Знайшли у полі самотнього та сумного, втішили та попрохали вибачення, що були неуважними. І до сих пір живуть разом щасливо.
тут трохи більше. Можна скоротити.
"Колись, у давні дні, як ще лицар сміливий сидів на коні…" – це був чудовий образ, як у сталь закутий вершник над'їжджав зеленими лісами у своїй блискучій зброї, зі щитом і ратищем, маючи пір'я, виграваючи своїм баским бойовим конем…"
ЛИЦАРСТВО – тобто лицарський орден – було засноване 1500 років тому в Англії королем Артуром. Лицарський закон наказував так:
● Будь завжди готовий, завжди при зброї, крім, хіба, нічного відпочинку.
● До чого б ти не брався, прагни здобути честь і добре ім'я своєю чесністю.
● Обороняй убогих і немічних.
● Допомагай тим, що самі оборонитися не можуть.
● Не роби нічого такого, що завдає комусь шкоди чи зневаги.
● Будь готовий обороняти свою батьківщину.
● Більш охоче працюй за честь, ніж за зиск.
● Ніколи не ламай своєї обіцянки.
● Честь батьківщини борони своїм життям.
● Краще чесно помри, ніж маєш ганебно жити.