Объяснение:
Наталочка Руснак – маленька довірлива дівчинка, якій довелося багато чого пережити. Через випробування до дитини поступово приходить відчуття і розуміння національного. Кілька разів Наталочка зазирнула в минуле і саме тоді збагнула важливу річ: «Козаків перемогли. Але не покорили! Вони гинули, не піддавшись, не схилившись, лишаючи по собі невмирущу славу!» Національне треба відчути всім серцем, побачити на власні очі.
Риси характеру: сміливість, довірливість, уміння дружити, патріотизм, розвинута фантазія, любов до пригод, наполегливість
Батьки Наталки: свідомі патріоти, віруючі, люблять сівати українських пісень, поважають та знають історію своєї батьківщини, мама членкиня Союзу українок, Сестринства святої княгині Ольги й Товариства української мови та”;
Чортяча родина: мати, батько та їхній син – молодий, чепурний чортик Антип. Саме вони полюють на козацьку шаблю, аби швидше спекатися священної реліквії, бо не хочуть, щоб у персонажів книжки відродився патріотизм. Тож чорти з усіх сил заважають національному пробудженню, особливо серед молоді – хай краще телевізор дітки дивляться.
Риси характеру Антипа: хитрість, підступність, самовпевненість, безжальність, відсутність патріотизму, нахабство, насмішкуватість
Шабля – різновид холодної зброї. Вона має клинок ( довжиною більше 100 см) , хрестовину (гарду) та руків’я. Клинок шаблі викривлений, з лезом на вигнутому боці та обухом на увігнутому, має вістря та хвостову частину для кріплення руків’я. Зразки шабель, які ми бачимо, вказують, що козацькі шаблі були доволі тонкі та легкі, ручку мали оздоблену, піхви прикрашені різьбою.
Отримати шаблю справжній січовик міг лише двома шляхами – у спадок від батька чи діда або здобути в бою.
Окремо треба наголосити на особливому значенні шаблі для козака-лицаря. У козацькому середовищі ставилися до шаблі як символу військової звитяги. Козаки повсякчас удосконалювали свою техніку шабельного бою.
Шабля завжди посідала визначне місце у свідомості українців, асоціюючись у першу чергу з козаком – захисником Вітчизни. Оспівана великим Кобзарем як невід’ємний супутник українського лицаря, шабля фігурує у величезній кількості українських народних дум, поезій, прислів’їв та приказок:
Шабля – це зброя, Шабля – це правда, Шабля козацька – це сила і влада!
Береженого бог береже, а козака шабля стереже.
Дай Боже воювати і шабель не виймати.
Кінь, шаблюка, вітер в полі – і ніхто не здолає козацької волі!
Козаку лучче проміняти шаблю на веретено, ніж напасти вдвох на одного.
В бою козак себе славить не на язиці пилюкою, а конем та шаблюкою.
Образ Машки. Машина не нова, не вельми гарна, уже підстаркувата. Зате трішки чарівна. Коли треба, нікого не питаючи, мчить по дорозі швидше за нового іноземного джипа. Машка сама вмикає та вимикає звуковий сигнал, а якось її «ясні кришталеві очі» у потрібний момент своїм блиском легко розігнали всіх чортів та відьом під час їхнього бенкету в Підгорецькому замку, можна сказати – врятували Наталочці життя.
В Великобританії останньої третини XIX віку ефективність впливу концепції «нового імперіалізму» на масову свідомість багато в чому пояснюється не тільки глибоким і кваліфікованим опрацюванням в трудах інтелектуалів і політиків-практиків, але і її втіленням в художній формі, в різних жанрах музичного і зображального мистецтва. Проза і поезія, наповнена яскравими і образами, що запам'ятовуються, їх екзотичний колорит, гострі і напружені композиції, захоплюючий сюжети ставали ефективними коштами ивдоктринації психіки рядових британців. Таким чином, базові тези концепції «нового імперіалізму» впроваджувалися у вікторіанську систему цінностей. При цьому еволюція художніх образів досить точно відображала зміну пріоритетів імперського будівництва, експансії і оборон.
Основним естетичним принципом художньої версії «нового імперіалізму» став принцип «мужнього оптимізму» як творче кредо неоромантизму. Ця течія виявилася практично у всіх жанрах мистецтва як виклик, з одного боку, вікторіанського рутиле обивательського животіння, битописательству, святенництву і лицемірству середнього класу, а з іншою - упадническому декаденський естетизму інтелігенції. Неоромантизм орієнтувався в нервую чергу па юнацьку аудиторію, втілюючи «не розслаблене і хворобливе, а жизнелюбивое, яскраве світовідчування здорової юності». Неоромантические герої діяли «аж ніяк не в тепличному середовищі, стикалися при шляху захоплюючого сюжету з надзвичайними обставинами, що вимагають напруження всіх сил, енергійних, самостійних рішень і дій». Для неоромантической системи цінностей були характерні протидія духовної інерції і етичним шаблонам, потреба особистості в самостійності, в самореалізації, не обмеженій ніякою побутовою умовністю. Це природним образом зв'язується з цінностями духовних і фізичних сил, що виявляються в боротьбі з ворожим зовнішнім світом і в перемозі над могутніми і небезпечними противниками.
Объяснение: