1. Перше безнадійне кохання за формулою: «Вітька її любить, Галя
його — хтозна!»
2. Вітько більше не може тримати таємницю в собі, і збирається розказати другу.
3. Розповідь про Федька Котигорошка
4.Вітька Горобець признається Федьку, що кохає Галю
5. Федько вирішив, що Вітьку потрібно освідчитися у коханні за до серенади.(пісня пісень закоханих
6. Вітя не знав де взяти ту серенаду, проте йому пощастило, що він має друга, який не те, що серенаду напише, у вогонь
і воду за нього піде!
7. Процес написання серенади під грушею
8. Серенада готова!
9. Виявилось, що серенаду потрібно співати, що ніяк не вміє наш Вітько. Але, на щастя, Жучок йому до , хоч теж не вміє.
10. До співів потрібна ще й гіта-
ра, сомбреро й місячна ніч.
В своїх твора Андрій Малишко порівнює українську творчість з піснею, рідною матінкою, пташками та щирою усмішкою. Він вважає, що в саме в українські рушники вкладається багато сил, добра та любові, щоб потім подарувати його найближчій людині.
За все своє життя письменник видав майже сорок збірок, а його пісні стали народними. За заслугою його матері ще зовсім малим він почав любити пісні, а від старшого брата він навчився співати та грати на гармонії.
У своїх творах Малишко оспівує кохання, красу рідного краю та дивовижну природу.
13.2. Портретна характеристика Кактуса. «Ми із Сашком завжди були однакові на зріст і сили в нас були рівні. Але після літніх канікул я побачив Кактуса й просто остовпів. Розумієте. раніше Сашко був невеличкий і худий, волосся в нього стирчало на всі боки, як колючки в кактуса. — через це його так і прозвали. А тепер він став схожий на гібрид жирафи з орангутангом. Тобто виріс одразу на дві голови й накачав м'язи, як у Шварценеггера!». Біля банку «заєць натягнув мені на голову такий же блазенський ковпак, накинув на плечі чорний плащ, розшитий золотими зірками, і я слухняно, мов дресирована мавпочка, почав і собі пританцьовувати на місці й хитати головою, подзенькуючи пришитими до ковпака дзвіночками».
Портретна характеристика Зайця й Жука. «З кущів викотився живий клубок. Двоє хлопців приблизно мого віку гамселили один одного руками й ногами. Один із хлопців — кругловидий, зі смішними, довгими, мов у зайця, передніми зубами. А другий, чорнявий, із чорними як смола очима й густими насупленими бровами». Біля банку «убрані вони були в яскраві циркові костюми, на їхніх головах були одягнені блазенські ковпаки з дзвіночками… Заєць почав крутити ручку якогось дивного музичного інструмента. що висів у нього на грудях, і до мене долинули пронизливі звуки знайомої мелодії».