-Доброго дня Тарас Григорович. Я хотіла б задати вам кілька питань -звісно задавай. А як тебе звати? -Мене звати ... -приємно познайомитись що ти хочеш мене запитати? може про кілька моїх творів -так я давно хотіла про це у вас спитати хто вас надихав писати, який твір ваш улюблений і як мені стати поетесою (поетом) ??? -щош мене надихала писати краса рідної України її широкі степи і її природа. У мене нема улюблених творів всі вони гарні і писав їх не я, а Бог моєю рукою. поетесою ти знанеш якщо дуже цього хотітимеш і треба мати талант і якщо ти його маєш то розвивай його. вам! якщо це сказали то це правда! я побігла додому і почала писати...
Захар Беркут — центральний персонаж повісті, ватажок тухольської громади. Йому вже понад 90 років, і все своє. Його риси: добрий ,волелюбний,відвертий , чесний; працьовитий, розсудливий ,мужній, витриманий.
Ним керують у першу чергу громадські інтереси. Почуття громадського обов’язку, яке тісно зв’язане з глибоким патріотизмом, у Захара Беркута найяскравіше проявляється в трагічну хвилину, коли в полон до ворога потрапляє його син. Усією силою своєї душі він любить сина, але коли Тугар Вовк пропонує тухольцям випустити монголів із тухольської долини в обмін на полоненого Максима і частина тухольців просить Захара прийняти цю пропозицію і визволити свого сина, то він відмовляється. Захар пояснює, що тут справа йде не про його сина, а про долю їхніх сусідів — верховинців і загірян, які, непідготовлені, зазнають ще страшнішого горя від нападу монголів.Він підкоряє свої батьківські почуття громадянським інтересам.
Слід підкреслити і чесність старого Захара
В образі Захара Беркута втілені мудрість, мрії і прагнення народу.
Учому полягає значення історичної пам'яті для кожної людини без історичної пам'яті немає людини - представника народу, нації. людина без історичної пам'яті - це суто біологічний об'єкт, істота, що живе "тут і зараз". може, їй так зручно, але як же бути з длинною чередою предків, які жили до цієї людини? я вважаю, що не вивчати історію, не пам'ятати її - обначає предати пам'ять предків. історичні факти можуть бути і неприємними для нас теперішніх, але ж це - наша історія. недарма наші предки так уважно слухали кобзарів та лірників. думи та історичні пісні давали простим селянам змогу дізнаватися про історичні події, діяння славетних людей та народних героїв, відчути свою причетність до історії. тільки та людина, що усвідомлює себе нащадком величезної кількості людей, що жили роки, десятиріччя, століття, тисячоліття тому, може вважатися справжньою людиною, яка пам'ятає, звідки вийшла. сучасній людині дуже важливо відчувати себе частинкою славного народу, нащадком славних людей, спадкоємцем багатої культури, продовжувачем традицій, які сягають корінням у сиву давнину.
-звісно задавай. А як тебе звати?
-Мене звати ...
-приємно познайомитись що ти хочеш мене запитати? може про кілька моїх творів
-так я давно хотіла про це у вас спитати хто вас надихав писати, який твір ваш улюблений і як мені стати поетесою (поетом) ???
-щош мене надихала писати краса рідної України її широкі степи і її природа. У мене нема улюблених творів всі вони гарні і писав їх не я, а Бог моєю рукою. поетесою ти знанеш якщо дуже цього хотітимеш і треба мати талант і якщо ти його маєш то розвивай його.
вам! якщо це сказали то це правда!
я побігла додому і почала писати...