Кожній людині потрібні товариші й друзі. Інколи справжня дружба виявляється в екстремальних умовах, коли загрожує небезпека або приходить лихо, і людина не в змозі покладатися лише на власні зусилля. У такий момент може до тільки турбота й підтримка друзів, їхнє співчуття та розуміння. Але яким має бути справжній друг?
Насамперед друг має бути вірним, щрб ти зміг довірити йому свої таємниці. довіра - неодмінна складова цієї щирої дружби. Якщо людина не може довіритися іншому і щось приховує, то міцних дружніх відносин між людьми не складеться ніколи.
Друг має бути відданим.Відданість - це не пусте слово, це важка робота над самим собою. Відданість потребує доказів. Справжнім вірним другом може стати тільки віддана людина.
В цієї людини має бути почуття гумору)Гумор по праву вважається однією з найважливіших складових життя людини. Адже, якщо до всього ставиться серйозно, то життя здасться далеко несолодкої.
и звичайно добрий. Тому що неприємно спілкуватись з безсердечною людиною.
Дружба відбиває глибинні людські почуття, вона завжди була окрасою людських стосунків незалежно від епохи, раси, матеріального і суспільного становища. Тому для нас дуже важливо розкрити й визначити це поняття
Сьогодні, у роки бурхливого інформаційного буму, гостро постає питання: чи потрібно читати книги?Багато людей, особливо молодих, схиляються до думки, що для розвитку особистості достатньо передивитись цікаві телепередачі, перечитати популярні газети й журнали, посидіти біля комп’ютера.Інші скільки живуть, стільки й черпають мудрість з творів класичної літератури. 1 для них проблеми, порушені в творах, актуальні й зараз.Я вважаю, що значення книги в житті людини неоціненне. Якщо не читати, ніколи не дізнаєшся ні про Гомера, ні про Данте, ні про Вольтера. А якщо людина не знає про геніїв, то навряд чи можна її охарактеризувати як людину розвинену.Щоб точно передавати свої думки, необхідно досконало володіти мовою. У цьому, я впевнений, до читання книг, в яких зібрано незліченні багатства людського досвіду.
Отже, частіше заглядайте до скарбниці духовності — книг, з яких б’є невичерпне джерело мудрості.
Тієї ночі Степан майже не стулив очей. Його переповнювали важкі думи. Він мучився, перевертався з боку на бік, але сон не йшов до нього.
Багато Степан зрозумів тієї безсонної ночі. Він картав себе за те, що так підло поводився з конем. Адже Шептало був його чи не єдиним товаришем, вірним, на все готовим другом. Над ранок Степан остаточно зрозумів, що Шептало - це не просто кінь, це майже людина. Що він мудріший від інших коней. Він навіть мудріший від самого Степана. Бо Степан хто? Звичайний недоук, який у школі майже не вчився, ледарював. То й не дивно, що кінь його випередив у розумі.
Шептало не лише розумний, він ще й добрий. А Степан? Не бачив він у житті ніякого добра, тому й став таким жорстоким.
Але сьогодні вночі він багато чого зрозумів. Він буде добрим, терплячим і лагідним до цього коня, він не буде ніколи робити йому боляче, не посилатиме на важкі й нудні роботи. І обов"язково випускатиме на волю, щоб відпочив та розважився кінь.
І брудний чоловічок з корявими землисто-сірими руками підійшов до Шептала, вийняв з кишені морквину, обтер рукавом та подав Шепталові.
- Вибач!