Я полюбляю книги тому, що до них мене змалечку привчили батьки. Спочатку мені читали вголос дорослі, а з п"яти років я вже вільно став читати сам. Відтоді книжки стали моїми добрими друзями, вони щедро дарували мені знання, почуття, емоції. Книжки до мені змістовно проводити мій вільний час, не давали ніколи нудьгувати. Завдяки читанню книжок, я навчився грамотно висловлювати свої думки. Я майже не роблю помилок у своїх власних текстах, тому що мимоволі засвоював правопис, читаючи книги. Коли я матиму власних дітей, я даруватиму їм все нові й нові книжки.
Непосидючий, майстер на різні вигадки, Федько був страшенним розбишакою й халамидником: то шибку розіб’є з рогатки, то синця наб’є своєму другові, то змія відбере в хлопців. Перший по силі на всю вулицю. Але, незважаючи на все це, у Федька було дуже багато друзів: і Гриць, і Стьопка, і Спірка. Хлопці його дуже любили й поважали. Мабуть, тому, що він був чесним і порядним. Усі знали, що маленький халамидник ніколи не брехав, навіть тоді, коли хлопця били за його пустощі. Він завжди говорив тільки правду, хоча, якщо б захотів, міг би завжди виправдатися. До того ж Федько був справжнім другом, і хлопці знали про це.
Объяснение:
Эти стихи относятся к фантастическим жанрам