Ой, у лузі червона калина похилилася
Ой, у лузі червона калина похилилася,
Чогось наша славна Україна зажурилася;
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну розвеселимо!
Не хилися, червона калино, маєш гарний цвіт;
Не журися, славна Україно, маєш славний рід;
А ми той цвіт калиновий ізберемо,
А ми нашу славну Україну, гей-гей, визволимо!
Не хилися, червона калино, все вгору рости!
Не журися, славна Україно, ми ж твої сини!
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей-гей, визволимо!
Марширують наші добровольці у кривавий тан
Визволяти наших українців з ворожих кайдан.
А ми наших братів українців визволимо,
А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо!
Гей, у полі ярої пшенички золотистий лан,
Розпочали стрільці українські з ворогами тан.
А ми тую ярую пшениченьку ізберемо,
А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо!
Як повіє буйнесенький вітер з широких степів,
То прославить по всій Україні січових стрільців,
А ми тую стрілецькую славу збережемо,
А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо!
Шкільна драма була поширеною на Україні в барокову добу XVII—XVIII століття. Писали ці твори викладачі риторики Києво-Могилянської академії. У шкільній драмі розігрувались сюжети, як правило, релігійного характеру. Так, драма Феофана Прокоповича присвячена засновнику християнства на Русі Володимиру Великому. Шкільна драма мала мати кілька типів, залежно від тематики: великодні, різдвяні, драми про святих православної церкви та історичні драми. До останнього типу драми належить п'єса «Володимир».
За жанровою формою у творі наявні елементи трагедії й комедії. Трагедійним є образ головного героя, котрий через внутрішні протиріччя, вагання вирішує хрестити Київ. Комедійним є сатиричне зображення жерців Жеривола, Куроїда та Піяра.
Як і в кожній шкільній драмі в творі був хор, ми бачимо це в епізоді драми. Панегірик співають Андрій-апостол з янголами. Розповідається про подальшу долю Києва:
«Був у тьмі ти раніше, хоча перед миром
Світлим ділом преславний, але ще кумирам
Темним ти покорявся, був чорний в безвір'ї.
Отож світлом себе ти осяй невечірнім!»
За структурою драма «Володимир» складається з прологу, основної частини та епілогу. Наприклад, у пролозі розповідається про занепокоєння жерців Жеривола, Куроїда та Піяра з приводу того, що Володимир збирається хрестити Київську Русь. Основна частина твору присвячена головному герою. Володимир вислуховує грецького філософа, синів Бориса й Гліба, перш ніж прийняти остаточне рішення.
Слід ще зазначити, що шкільна драма доби бароко мала важливе значення для подальшого розвитку української драматургії (XIX століття), її вплив був величезний і в Росії.