Веснянки — призабутий вид давнього народного мистецтва. Веснянки несуть в своїй основі архаїчну пракультуру Слов’янського і Праслов’янського Світу. Для мене веснянки веселі, смішливі, щемно-сердечні, вони творилися на всяку потребу, на всякий гурт, на всякий смак, складалися для вжитку як наука розуму, честі, достоїнства, як колективна форма виховання, захисту від нерозумних вчинків, від біди, від неправди, вчать радіти та щиро співати. Неймовірно, та ніхто в світі, окрім слов’ян, не зберіг до наших днів настільки різноманітні весняні хороводи, і жоден зі слов’янських народів не розвинув їх так, як це зробили українці. Десятки авторських та народних веснянок, запальні танці, гуляння і забави — в Україні зустріч весни завжди проходить весело та незабутньо.
У великих водах народилася балакуща риба, засмучені батьки сподівались, що з віком балакущість риби зникне. Але це не проходило, її балакучість набрала такої вправності, що батькам було соромно, що вони одна родина. Балакуща риба була дуже добра і не розуміла, чому сумують батьки, їй подобалось говорити. Але бачачи, як батьків убиває неслава, балакуща риба попрощалася з блакитними водоростями, де жила її рідня, і попливла шукати іншого табуна. Але і в іншому табуні говорющій рибі не знайшлося співрозмовника, коли вона починала говорити всі риби мовчки затулялися плавниками й тікали. Скоро стало відомо, що балакуща риба, говорячи без упину, заважає рибам зосередитися, а це порушує гідність риб’ячу. Тому вся рибна громада ухвалила безслівний присуд, який був намальований верховодами на верхніх верствах води, щоб балакущу рибу видалили з води. Балакуща риба саме гналася за виводком оселедців, щоб розповісти їм жарт, коли мовчазні виконавці вироку, взявши її на спини, одним махом винесли її на берег. Там вони її поставили на ноги, і, вручивши листок, де було намальовано, що їй назавжди заборонено користуватися водяним царством, зникли в глибині. З цих пір риба стала жити на березі. Спочатку вона трохи побоювалася оточення, крізь кущі не можна було про в повітрі, яке так нагадувало глибину, вимовлені слова не лишали за собою найменшої бульки. Крім того, на березі існували рибалки. Балакуща риба не раз бачила їх знизу, нехтуючи забороною.
Для мене веснянки веселі, смішливі, щемно-сердечні, вони творилися на всяку потребу, на всякий гурт, на всякий смак, складалися для вжитку як наука розуму, честі, достоїнства, як колективна форма виховання, захисту від нерозумних вчинків, від біди, від неправди, вчать радіти та щиро співати.
Неймовірно, та ніхто в світі, окрім слов’ян, не зберіг до наших днів настільки різноманітні весняні хороводи, і жоден зі слов’янських народів не розвинув їх так, як це зробили українці. Десятки авторських та народних веснянок, запальні танці, гуляння і забави — в Україні зустріч весни завжди проходить весело та незабутньо.