• «Хоч я й дуже люблю ліс, але побоююсь його душі…». «А ще я люблю, як з лісу несподівано вигулькне хатина, заскриплять ворітця, побіжать стежки до саду і до пасічиська. І люблю, коли березовий сік накрапає із жолобка. …Люблю напасти на лісове джерело і дивитись, як воно коловертнем викручується з глибини. І люблю, коли гриби, обнявшись, мов брати, збирають на свої шапки росу. І люблю восени по коліна ходити в листві. Коли так гарно червоніє калина і пахнуть опеньки».• «Я не дуже кривлюсь, коли треба щось робити, охоче допомагаю дідусеві, пасу нашу вредюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащом».• «Та є в мене, коли послухати одних, слабкість, а коли повірити іншим — дурість; саме вона й завдає найбільшого клопоту та лиха… І вже тоді мені одні слова сяяли, мов зорі, а інші туманили голову».• «Я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину, і запотиличники…»• «Вчився я добре, вчився б, напевне, ще краще, аби мав у що взутися. Коли похолодало і перший льодок затягнув калюжки, я мчав до школи, наче ошпарений. Напевне, тільки це навчило так бігати, що потім ніхто в селі не міг перегнати мене, чим я неабияк пишався».• Мар’яна Михайлику: «І вчися… та так учися, щоб усі знали, які-то мужицькі діти. Хай не кажуть ні пани, ні підпанки, ні різна погань, що ми тільки бидло. Були бидлом, а тепер — зась!»
У 1838 клопотами К. Брюллова, В. Жуковського, О. Венеціанова, М. Вієльгорського, Є. Гребінки, І. Сошенка та інших Тараса Шевченка було викуплено з кріпацтва. (тоді був такий закон, що кріпакам учитися в Академії не можна було, ото ж то вони й почали заходжуватися, щоб викупити Шевченка з неволі. Карло Брюлов намалював портрет Жуковського, той портрет пустили на лотарею, — й за гроші з лотареї, за 2500 карбованців, пан Енґельгардт згодився пустити Шевченка на волю. Сталося це 22. квітня 1838. р., коли Шевченкові було 24 роки. На пам’ятку про той великий для нього день Шевченко присвятив дві поеми своїм добродіям-приятелям: Жуковському — «Катерину», Григоровичеві — «Гайдамаки»
Вальтер Скотт - відомий шотландський письменник. У його творах яскраво переплітаються історія і вигадка, наука і фантазія. Вальтер прагнув правдиво відобразити побут, звичаї, мораль минулих століть, змалювати видатні особистості і реальні події. Але головним для автора було зображення на історичному фоні долі звичайної людини, об'єднуючи історичну правду з художньою вигадкою.Ім'ям героя Айвенго називає В. Скотт один з найкращих своїх романів. Айвенго, син саксонського пана Седрика, супроводжує Річарда І в Хрестовому поході. Айвенго - юнак благородний, рішучий, сміливий. Відданість королю-норману, чесність і сміливість у боротьбі із зрадниками роблять йому честь. Герой здійснив багато подвигів заради любові і справедливостіАйвенго - справжній лицар. Із-за любові і відданості до прекрасної дами він позбавлений спадку і вимушений мандрувати, завойовуючи собі багатство і славу мечем і списом. Він перемагає на турнірі, хоча це йому трохи не коштувало життя, обирає королевою дня Ровену, наживши тим собі багато ворогів. Він відданий королеві, підтримує його, хоче бачити свою країну без міжусобиць і воєн.Айвенго досить поетичний, романтичний. Він же і розсудливий, розуміє, що Англії потрібний король - не хоробрий мандруючий лицар, а сильна людина, яка змогла б здолати міжусобиці, об'єднати країну і відновити соціальну справедливість.
