1. Будівля банку.
2. Кумедний візочок.
3. Дивний музичний інструмент.
4. Жук та Заєць.
5. Пісня про сердешного гризуна.
6. Скручений у трубочку папірець від байбака.
7. Мотоцикл з двома чоловіками.
8. Слово-рятуйте
9. Вузенька вулиця
10. Просто гра.
11. Маленький дворик.
12. Мрія позбутися страху.
13. Підземний коридор.
14. Бакс-місцевий ротвейлер.
15. Директорський кабінет.
16. Прохід у глибину стіни.
17. Пронизливе сюрчаня.
18. Дивовижні створіня.
19. Яскраво-блакитні, велетенські жаби.
20. На втіки.
21. Бабуся, що лагідно усміхається.
22. Зустріч з кактусом.
23. Клим перемагає Сашка Смика.
24. Зустріч з яскраво-блакитною жабою.
25. Лепкий, тягучий клей.
26. Муха-делікатес.
27. Плани велетенських жаб.
28. Захопленя планети.
1. Будівля банку.
2. Кумедний візочок.
3. Дивний музичний інструмент.
4. Жук та Заєць.
5. Пісня про сердешного гризуна.
6. Скручений у трубочку папірець від байбака.
7. Мотоцикл з двома чоловіками.
8. Слово-рятуйте
9. Вузенька вулиця
10. Просто гра.
11. Маленький дворик.
12. Мрія позбутися страху.
13. Підземний коридор.
14. Бакс-місцевий ротвейлер.
15. Директорський кабінет.
16. Прохід у глибину стіни.
17. Пронизливе сюрчаня.
18. Дивовижні створіня.
19. Яскраво-блакитні, велетенські жаби.
20. На втіки.
21. Бабуся, що лагідно усміхається.
22. Зустріч з кактусом.
23. Клим перемагає Сашка Смика.
24. Зустріч з яскраво-блакитною жабою.
25. Лепкий, тягучий клей.
26. Муха-делікатес.
27. Плани велетенських жаб.
28. Захопленя планети.
Франко ІванЦим рядком починається один із шедеврів ліричної драми І. Франка «Зів'яле листя». Він сповнений таїни, котру намагалися розгадати чимало літературознавців: Р. Горак, І. Денисюк, М. Мороз — ще далеко не повний перелік. Всім цікаво, хто вони, оті три Франкові кохання, ті три музи, три жінки його творчої долі. Тож... «Одна несміла, мов лілея біла...».
Це, напевне, Ольга Рошкевич. Донька священика із гірського села Ло-лин. Франко закохався в неї під час останніх гімназійних канікул, даючи приватні уроки її братові Ярославу. Почуття було дуже сильним, повним, глибоким, бо Івана та Ольгу єднала не тільки пристрасть, а й щира дружба, переконання, спільна перейнятість літературними й громадськими справами. Вони мріяли одружитися. Однак перше Франкове ув'язнення зруйнувало його першу любов.
Ольга не хотіла протистояти волі батька о. Михайла Рошкеви-ча, що не бажав мати за зятя учорашнього політв'язня. Іван болюче пережив цю розлуку і довго не міг простити коханій її зради. Саме так, учинок (а точніше, не вчинок) Ольги молодий Франко вважав зрадою.
Він вважав, що повестись кохана мала не так, свідчення чому — образ Мирослави із повісті «Захар Беркут», написаної невдовзі по розриві Івана з Ольгою та її одруженні з Володимиром Озаркевичем. Як пам'ятаємо, Мирослава не підкорилася батькові, зрадникові Тугару Вовку, а сміло стала до боротьби пліч-о-пліч з Максимом, за Максима, за їхнє щастя. А далі минуло ще трохи часу і... «Явилася друга, гордая княгиня...».
На початку 1880-х років І. Франко та М. Павлик із сестрою думали заснувати своєрідний праобраз господарства нового типу, де би можна було виховати «нову людину», дати взірець життя у громадівськім ладі. Для втілення цієї мети було обрано підупалий маєток Дзвонковських неподалік від Станіслава. Саме там Франко познайомився з Юзефою Дзвонковською.
Почуття спалахнуло, та ненадовго: Юзефа відмовила Іванові, бо хворіла сухотами і знала, що невдовзі помре. Так і сталося... Юзефу Дзвонковську письменник вивів у образі Густі — героїні незавершеного роману «Не знавши броду». Так саме незавершеного, обірваного на півслові, як і друга любов його автора... «Явилась третя, женщина чи звір?..»