Літературний рід — лірика.
Жанр — вірш.
Вид лірики — інтимна.
Тема. Оспівування щирого почуття, щасливої миті у душі закоханих.
Ідея: возвеличення кохання — смисл життя кожної людини.
Основна думка: «…і синіє щастя у душі моїй».
Мотив — щире почуття кохання, нерозривно пов’язане з красою природи; плинність життя.
Віршоний розмір: шестистопний хорей з широким використанням пірихію (парних ненаголошених складів). Цей розмір відповідає народнопісенному.
Римування: перехресне.
Художні засоби “Васильки”
Повтори: «Васильки у полі»
Метафори: «гаї синіють», «щастя синіє у душі…», «осіяють роки», «синіє поле», «хмарки летять».
Порівняння: «Васильки у полі… — васильки з-під вій», «одсіяють роки, мов хмарки на небі».
Епітет: «рідні очі», «невідомий час»)
Художній паралелізм «…васильки у полі, а у тебе, мила, васильки з-під вій»,
Повтор «васильки у полі»
Літературний рід — лірика.
Жанр — вірш.
Вид лірики — пейзажна.
Жанр: пейзажна лірика
Тема: зображення приходу осінньої пори
Ідея: вираження тривоги ліричного героя через опис осінньої природи
Мотив — тужливі настрої, викликані настанням осені; краса осінньої природи.
Віршований розмір: шестистопний хорей з пірихієм
Римування: перехресне
“Осінь” художні засоби:
Епітети: «синя тишина», «пелюстки печальні», «осінь жовтокоса», «синьоока осінь», «баский кінь», «сади пустинні», «далечінь холодна», «берізка гола», «золоті копита чорного коня»
Метафора: «покора розлита», «В’яне все навколо, де пройдуть копита».
Персоніфікація: «обриває вітер пелюстки», «їде осінь», «вітер пелюстки розкида», «берізка мерзне».
Інверсія: обриває вітер, пелюстки печальні, садах пустинних, їде осінь, берізка біла
Анафора «Облітають квіти, обриває вітер…».
Джерело: https://dovidka.biz.ua/sosyura-osin-analiz
Відповідь:
Джулія Новеллі – італійка; скориставшись вибухом, як і Іван, вона втікає з табору. Письменник з любов’ю змальовує Джулію, підкреслюючи її красу, тендітність, витонченість: у неї чорні виразні очі, густе волосся, гнучка і струнка фігура, дзвінкий сміх. Завдяки образу Джулії Новеллі автор спонукає свого героя пройти перевірку коханням. «Альпійська балада» образ Івана В центрі розповіді – звичайний рядовий боєць Іван Терешка. Він родом з Білороусії, це фізично міцний 25-річний хлопець; знайома з дитинства селянська праця загартувала його, зробила сильним і витривалим. В полку він нічим не виділявся серед інших піхотинців, за колишні бої отримав три подяки від командування та дві медалі «За відвагу» і думав, що на більше не здатний. Волею випадку Іван опинився в полоні у німців. Епізод полонення постійно переслідує його в нічних кошмарах (адже тоді, за законом військового часу, здатися в полон автоматично означало стати на бік ворога, тобто зрадити Батьківщині. Не можна допустити, щоб тебе взяли живим в полон. Недарма письменник загострює увагу на цій проблемі. “Нельзя срывать злость на пленных, — з гіркотою думає Іван, — плен – не проступок их, а несчастье, они не сдались в плен – их взяли, а некоторых даже сдали, предали – было и такое”. Івана Терешко, який і в таборі не дозволив себе затоптати, роздавити в нім людину, а після того, як ковтнув повітря свободи і любові, що став ще сильніше, твердіше духом, — він готовий до смертельної сутички з фашистами. Доля підготувала цій людині щось страшніше за смерть: «вибір» Івана, можливо, найнестерпніший для людини, найстрашніший з усіх, які є в повістях Бикова.
Далі
Пояснення:
Автор: І. Франко
Рід: лірика
Вид: інтимна
Тема: розповідь про коханих жінок ліричного героя, своєрідна душевна сповідь перед читачем.
Ідея: кожен має право на високе почуття - кохання, тому ніколи не можна здаватись у його пошуках.
Строфа: тривірш
Римування: аба (любов-біла-обснов)
Художні засоби:
Порівняння: несміла, як лілея біла; мов метелик підлетіла;невинна, як дитина; пахуча, як...рай; бліда, мов місяць, вхопила за серце, мов сфінкс,
Епітети: несміла любов, рожеві блиски, пурпурова хмара, розцвілий рай, тиха, сумна, таємна й недоступна любов,
Оклики: Та дарма! Дарма! Дух...Тріпочеться!
Поет ділиться з читачем своїм досвідом, адже мав у житті і хвилини радощі, і муки. Проте кохання - невід'ємна частина життя кожної людини.