Повість Андрія Чайковського «За сестрою» справила на мене неабияке враження. Перед нами постають ті звитяжні часи, коли українські козаки боронили свою рідну землю від турецько-татарської навали. Головним героєм цього твору являється п’ятнадцятирічний хлопчик Павлусь. Мене вразила його рішучість та відважність. Він є своєрідним героєм-богатирем із народних дум, адже він часто потрапляє, але потім знаходить вихід із таких ситуацій, які звичайному хлопчаку не під силу. Письменник дещо перебільшував фізичні можливості юнака, але він це робив для того, щоб показати нам, що такі молоді, але звитяжні герої – гордість неньки України. Образ Павлуся нас захоплює, викликає особливу симпатію; хочеться його наслідувати і бути хоч трішечки на нього схожим.
Хлопець вирушив в небезпечні і далекі мандри для того, щоб урятувати рідну сестру, яку він щиро любить. Ніщо не зупиняє Павла на шляху до виконання його основної мети. Його надихає сміливість і відважність козаків-запорожців, адже він вважається їх вихованцем. Хлопець хоче довести самому собі, що він є гідним жити на рідній землі поряд з цими звитяжними борцями з татарськими набігами. Його змушували важко працювати, намагалися продати, карали, але він зміг перенести ці випробування долі, навіть намагається до ншим, адже він повинен знайти свою сестру і повернутися додому.
На світі багато людей , та не кожна із них має чисте серце . У кожного із нас різний характер та погляди на життя . Людина не може буди найкращою у всьому , через це і виникають проблеми у суспільстві , думки розбігаються , і між людьми виникають проблеми та сварки . Але на сьогоднішній день світ заполонили люди із чорним , нечистим серцем , ті хто думає тільки про себе , та робить кроки не обдумуючи . Для того щоб світ був кращим потрібно ставитись до людей так , як хочеш щоб ставились до тебе , але цього правила на сьогодні мала кількість людей дотримується . Коли я прогулююсь парком , блукаю вулицями або ж ходжу по магазині , на мене постійно злий та ненивисний погляд тих ,хто пронизений заздрістю та злобою . Не кожної людини погляд чистий та гармонійний . Усі мої друзі і знайомі - чисті душею , тому що ніхто не може бути щасливим тоді коли ти сам не робиш цей світ щасливим , коли не даруєш дітлахам усмішку . Тому я закликаю усіх робити добро , адже земля не утримуватиме тих то не може бути щасливим , або тих хто не хоче досягнути чогось у житті .
Цього літа я читала багато книжок,але найбільше мені сподобалася книга Всеволода Нестайка «Тереодори з Васюківки». Це пригодницька книжка, яка розповідає про двох друзів, Яву Реня (Іван Рень) І Павлушу Завгороднього, та їхні пригоди. Ця книжка мене багато чому навчила, зокрема, як бути справжнім другом. Мій улюблений розділ в цій книзі «Тереодори із Васюківки», а улюблена розповідь про те, як Ява відправився на безлюдний острів і його друг Павлуша назвав його Робінзоном Кукурузо. Тому що я ніби читаю одразу дві книги «Тереодори із Васюківки» і «Робінзон Крузо». Найбільше мені запам’ятався третій розділ цієї книжки, тому що там Ява і Павлуша посварились, але незважаючи на це, коли в їхньому селі була повінь,то Павлуша врятував Яву від загибелі. В той день Ява поліз в затоплений будинок баби Мокрини, яка дуже вірила в Бога і в неї була цінна ікона. І коли хлопець потрапив у хату, він за щось зачепився і ніяк не міг вибратись. Хлопець захлинався і втрачав свідомість, але тільки Ява закрив очі, як на до йому прийшов Павлуша. Це був вияв справжньої дружби, коли хлопець готовий був заради друга віддати навіть власне життя. Коли повінь скінчилась, вони разом із Павлушею повертались додому. Ява зрозумів, що пошкодив ногу, та друг не залишив його у біді, а поміг дійти додому. Привів медсестру, хоча після повені це було дуже важко зробити, тому що багато людей потребували до Павлуша майже не відходив від Яви, аж поки друг не видужав. Усі розділи і розповіді цікаві по-своєму. «Тереодори з Васюківки» дуже цікава і захоплююча книга. Рекомендую, ні, навіть закликаю: прочитайте цю книгу! Повірте, ви багато зрозумієте про дружбу, посмієтеся разом із Явою і Павлушею, разом з ними переживете всі пригоди, так як це сталося зі мною.
Повість Андрія Чайковського «За сестрою» справила на мене неабияке враження. Перед нами постають ті звитяжні часи, коли українські козаки боронили свою рідну землю від турецько-татарської навали. Головним героєм цього твору являється п’ятнадцятирічний хлопчик Павлусь. Мене вразила його рішучість та відважність. Він є своєрідним героєм-богатирем із народних дум, адже він часто потрапляє, але потім знаходить вихід із таких ситуацій, які звичайному хлопчаку не під силу. Письменник дещо перебільшував фізичні можливості юнака, але він це робив для того, щоб показати нам, що такі молоді, але звитяжні герої – гордість неньки України. Образ Павлуся нас захоплює, викликає особливу симпатію; хочеться його наслідувати і бути хоч трішечки на нього схожим.
Хлопець вирушив в небезпечні і далекі мандри для того, щоб урятувати рідну сестру, яку він щиро любить. Ніщо не зупиняє Павла на шляху до виконання його основної мети. Його надихає сміливість і відважність козаків-запорожців, адже він вважається їх вихованцем. Хлопець хоче довести самому собі, що він є гідним жити на рідній землі поряд з цими звитяжними борцями з татарськими набігами. Його змушували важко працювати, намагалися продати, карали, але він зміг перенести ці випробування долі, навіть намагається до ншим, адже він повинен знайти свою сестру і повернутися додому.