Сини+ Анна (†1018):Ілля1020 (?), кн. новгородський.+ Інгігерда(Ірина) — дочка шведського короля Олафа ).Володимир(*1020 — †1052) — можливо був одружений з Одою, дочкою графа Леопольда зі Штаде біля Бремену;Ізяслав(*1024 — †1078) — в 1040 був одружений з Ґертрудою, дочкою польського князя Мешка2Святослав(*1027 — †1076) — був одружений з Одою, внучкою цісаря Генріха 2Всеволод†1093) — в 1046 був одружений з Марією, дочкою імператора Констянтина МономахаІгор (†1060) — був одружений з німецькою принцесою Кунігундою, графинею Орламіндською.Вячеслав(1034 — †1057)ДонькиЄлисавета Ярославна(Еллісіф) (†1076) — королева Норвегії, дружина короля Гарвалдя 3 СуровогоАнастасія Ярославна(Аґмунда) (†1097) — королева Угорщини, дружина короля АндрашаАнна Ярославна(Аньєс) (†1077) — королева Франції, дружина короля Генріха1.Агата Київська ужина англійського короля Едварда Вигнанця.
• «Хоч я й дуже люблю ліс, але побоююсь його душі…». «А ще я люблю, як з лісу несподівано вигулькне хатина, заскриплять ворітця, побіжать стежки до саду і до пасічиська. І люблю, коли березовий сік накрапає із жолобка. …Люблю напасти на лісове джерело і дивитись, як воно коловертнем викручується з глибини. І люблю, коли гриби, обнявшись, мов брати, збирають на свої шапки росу. І люблю восени по коліна ходити в листві. Коли так гарно червоніє калина і пахнуть опеньки».• «Я не дуже кривлюсь, коли треба щось робити, охоче допомагаю дідусеві, пасу нашу вредюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащом».• «Та є в мене, коли послухати одних, слабкість, а коли повірити іншим — дурість; саме вона й завдає найбільшого клопоту та лиха… І вже тоді мені одні слова сяяли, мов зорі, а інші туманили голову».• «Я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину, і запотиличники…»• «Вчився я добре, вчився б, напевне, ще краще, аби мав у що взутися. Коли похолодало і перший льодок затягнув калюжки, я мчав до школи, наче ошпарений. Напевне, тільки це навчило так бігати, що потім ніхто в селі не міг перегнати мене, чим я неабияк пишався».• Мар’яна Михайлику: «І вчися… та так учися, щоб усі знали, які-то мужицькі діти. Хай не кажуть ні пани, ні підпанки, ні різна погань, що ми тільки бидло. Були бидлом, а тепер — зась!»
