М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

Аналіз тропів уривка. розмір вірша б римування. і якщо є можливість схему віршованого розміру. 70 ів чого я плакала тоді, чого ридала? тоді ж кругом так весело було… ох, певне, лихо серцемпочувала, що на мене, мов хмара грізна, йшло! коли я смуток свій на струни клала, з’являлась ціла зграя красних мрій, веселкою моя надія грала, далеко линув думок легкий рій. розстаєм ось надовго ми з тобою! зостанешся ти в самотінімій, а я не матиму де дітися з журбою… прощай же, давній, любий друже мій!

👇
Ответ:
Шишиuvuvgyuhuh
Шишиuvuvgyuhuh
15.05.2022
Чого я плакала тоді, чого ридала?
Тоді ж кругом так весело було…
Ох, певне, лихо серцемпочувала,
Що на мене, мов хмара грізна, йшло!
Коли я смуток свій на струни клала,
З’являлась ціла зграя красних мрій,
Веселкою моя надія грала,
Далеко линув думок легкий рій.
Розстаєм ось надовго ми з тобою!
Зостанешся ти в самотінімій,
А я не матиму де дітися з журбою…
Прощай же, давній, любий друже мій!
римування перехресне ( рима повторюється через рядок)
віршовий розмір - ямб 
Аналіз тропів уривка. розмір вірша б римування. і якщо є можливість схему віршованого розміру. 70 ів
4,8(14 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
vseznaika29
vseznaika29
15.05.2022
Думи та історічні пісні мають між собою багато схожого (наприклад, оповiдний характер, наявнiсть сюжету), але відрізняються один від одного.

Думи більші за розміром, ніж історичні пісні, будова дум складніша. 

Пісню співають, а думу виконують речитативом (повільним проказуванням, схожим на спів). 
Дума виконується у супроводі народного інструмента - ліри, кобзи, бандури.  

Римування та метричний рисунок e дум і пісень різні. Пісні мають чiтку поетичну форму: усi рядки пісні мають однакову кiлькiсть складiв, наголошені i ненаголошені склади чергуються в певному порядку. Пісні подiляються на строфи, об´єднані мiж собою римою.

У думі ж рядки рiзнi за кiлькiстю складiв, думи не подiляються на строфи. Можна сказати, що у думі мелодiя пiдпорядковується тексту, а у пісні - навпаки. 
4,6(61 оценок)
Ответ:
FuNTowNToPPlay4ik
FuNTowNToPPlay4ik
15.05.2022

ответ:Алегоричний образ білого коня стає символом індивідуума, що відрізняється від оточення, виділяється з натовпу. І читач розуміє, що насправді думки, що спадають на думку Шепталові, то роздуми людини — неординарної, особливої... Таку людину часто називають "білою вороною". І, на наш погляд, білий колір коня є своєрідним натяком на цей вислів.

Шептало знає про свою неординарність, він пам'ятає матір, яка працювала в цирку, він пригадує розповіді про своїх предків — норовистих білих коней. Але незважаючи на це знання, білий кінь часом хоче злитися з табуном, аби уникнути гострого Степанового погляду, не впасти в око, уникнути вибору. Одначе це прагнення викликане не бажанням стати частиною колективного цілого. Зовсім навпаки. Шептала гнітить принизлива робота колгоспних коней, йому огидне відчуття пітних тіл табуна, який женуть на водопій навіть не до річки, а до колодязного корита (і цим автор теж підкреслює обмеженість світу, що визначає Шепталове життя). Володимир Дрозд ніби запитує свого персонажа, чи зможе він усе життя отак ходити позаду конюха, щоб не бігти серед спітнілих кінських тіл, останнім пити з корита скаламучену воду, щоб уникнути штовханини натовпу. І читач незабаром отримує відповідь: білий кінь показує свій норов і втікає в луки. Тут він відчуває себе вільним, як давні його предки — дикі коні. Шептало пасеться, лежить на траві, купається в річці. Змивши з себе сірий бруд, він стає білосніжним і, вражений, стоїть над водою. Власне відображення у воді стає ніби поясненням того, чому конюх дозволив собі ударити білого коня: забруднившись, Шептало став сірим (тобто пересічним, таким, як усі). Усвідомлення своєї неповторності дозволяє Шепталові пробачити Степана і навіть сумувати за ним. Повертаючись до колгоспної конюшні, білий кінь викачується в багні, щоб на ранок знову стати сірим, але глибоко в свідомості Шептала пульсує думка, що він особливий, і нікому його не зломити, доки в ньому живе таке самовизначення, але серед натовпу краще все ж таки залишати сірим, щоб не мозолити зайвий раз око.

Объяснение:

4,5(86 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Українська література
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ