ответ:Шевченко все своє життя присвятив Україні.
Усе що він писав було настановами для Ураїнського народу. На основі його творів складається враження , що для нього не було нічого важливішого ніж рідна мова , народ , країна. Усі його релігійні твори це не просто букви на папері - це справжні молитви , молитви не до Господа , а до народу. Шевченко благав аби люди схаменулися , зрозуміли що вони один народ - українці .
Але сенс його слів дійшов до людей лише після смерті поета. І ось , коли Україна незалежна знов почалися братовбивчі війни пригнічення Українського народу. Тож , як писав шевченко: "Борітеся - поборете , вам Бог помагає ".
Відповідь:
Будь-який твір може чимось привернути і зацікавити читача. Але особисто я завжди захоплювався сюжетом. Саме завдяки цікавому сюжету будь-яку книжку можна прочитати в найкоротші терміни. При читанні, якщо оповідання дійсно зацікавлює, завжди не хочеться завершувати, а потім завжди хочеться скоріше повернутися до чтива, щоб дізнатися, що ж відбудеться далі. Зазвичай я завжди з великим інтересом читаю, якщо мені дійсно подобається сюжет, незалежно від усіх інших обставин.
Твір Ярослава Стельмаха ” Химера лісового озера” досить простий саме по собі. Він розповідає про пригоди двох хлопчиків – Митька і Сергійка. Одного разу їм задали в школі поїхати в село, щоб вивчити життя деяких комах, підготувати доповідь, а потім повернутися і здати це завдання вчителю. Вони вже давно мріяли зробити цю поїздку, оскільки село інтригувало й цікавило їх. Там їх чекало справжнісінька пригода. Вони дізналися про можливе існування страшного чудовиська, що живе в лісовому озері. Будучи хлопцями дуже допитливими і спраглими нових знань, вони влаштувалися у власному курені біля озера, щоб як-небудь зловити це чудовисько і отримати частину своєї заслуженої слави. Вони навіть придумали спеціальну пастку, розраховуючи на те, що монстр зрештою потрапить в неї. Як виявилося пізніше, насправді їх намагався обдурити і налякати сусідський 14-річний хлопчик Васька, але все-таки вони змогли розкрити його хитрий план і зрозуміти істину. У той же час, поки вони не знали про те, що цим “монстром” насправді є Васька, вони вивчили багато всього нового, тим самим збагативши себе цікавими знаннями про світ і про власних предків з книг.
Це оповідання сподобалося мені своїм сюжетом. Звичайно, я припускав і навіть був в глибині душі впевнений в тому, що насправді ніякого чудовиська в озері не водиться, а насправді дітлахів просто хтось обманює заради веселощів та забави. Але, тим не менше, мені було дуже цікаво дізнатися, чому ж на березі озера з’являються пір’я й сліди, хто насправді є таким лукавим жартівником. Чесно кажучи, до кінця розповіді я все-таки не втрачав віри в те, що в місцевому озері дійсно водиться чудовисько, а хлопцям все-таки вдасться його зловити і після цього прославитися.
Крім того, в цьому оповіданні є певна мораль. Насправді, в дитинстві для людини дуже важлива якась таємниця, якийсь секрет. Завдяки цьому людина не стоїть на місця, прагне отримувати все нові і нові знання, розвиватися, ставати з кожним днем кращою. На прикладі Митька і Сергійка ми побачили, як двоє молодих людей стали розумнішими, освіченішими через звичайні жарти, які в той же час являли собою великий секрет і інтерес.
Державний Прапор України — це стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього й жовтого кольорів. Українське сполучення синього та жовтого кольорів — одне з найдавніших серед сучасних національних прапорів різних країн світу. Що нагадують ці кольори? Синій колір — це колір чистого неба, а жовтий колір нагадує пшеничне поле, що колоситься під ясним сонечком. Мабуть, саме тому наші предки вибрали такі кольори для свого прапора. Походить він від герба Галицько-Волинського князівства — землі, яку літописці називали Україною.
Жовто-синій прапор (із жовтою смугою вгорі) був державним символом Української Народної Республіки. 28 січня 1992 року синьо-жовтий стяг було визнано Державним Прапором України, що закріплено в 20 статті Конституції України. Прапор — це честь держави. Синє небо над золотою нивою — ось який зміст вкладає нині в національні кольори кожен українець.