Я вважаю, що в нашому житті нічого не відбувається «просто так». Будь-яка зустріч, подія, будь-який випадок і навіть помилка, все примушує нас над чимось задуматися, дає нам якісь сили або просто спонукає нас дивитися на речі по-іншому. Слід у нашому житті може залишити і така несуттєва на перший погляд, але вкрай необхідна для будь-якої людини річ, як книга.
На сьогодні я прочитала достатню кількість цікавих і не дуже книг, але серед усього різноманіття творів найбільш усього мене вразив роман Михайла Булгакова «Майстер і Маргарита». На мій погляд, у цьому творі існує дві сюжетні лінії – історія кохання головних героїв роману і опис життя представників різних верств населення тогочасної Москви. Найбільш усього в романі мені сподобалася історія кохання Майстра і Маргарити, історія двох звичайних людей, які на шляху до спільного щастя знайшли в собі сили подолати безліч перешкод. Мені здається, що прикладом для сучасних жінок може бути саме головна героїня роману – Маргарита. Адже саме вона підтримувала свого Майстра, до кінця боролася за їхнє спільне майбутнє і вселяла надію коханого в себе.
Найбільш усього мене вразило те, що лише заради однієї можливості щось дізнатися про долю свого коханого, Маргарита погоджується відправитися на бал Сатани і виконати там роль господині і королеви. Відкинувши усі побоювання і страхи, заради кохання вона зв’язується з нечистою силою і стає відьмою. Тільки завдяки старанням Маргарити Майстер визволився з клініки.
Своїми вчинками заради кохання Маргарита справила велике враження навіть на жорстокого Сатану. За вірність і відданість Воланд щедро нагороджує Маргариту, повертаючи з попелу роман Майстра і говорячи при цьому найзначнішу з усього твору фразу, яка давно стала відомим фразеологізмом: «Рукописи не горять».
На мій погляд, в історії кохання Майстра і Маргарити саме Маргарита грала головну роль, адже вона більше свого коханого переживала, вірила і боролася. І хоча її вчинки і її поведінка робить образ героїні декілька ідеальним, але саме через Маргариту М. Булгаков хотів показати читачам, що щастя – це зовсім не подарунок і кожен з нас повинен боротися за те, щоб бути щасливим. Досить часто люди опускають руки вже тоді, коли щастя дуже близько – достатньо прикласти зовсім трошки зусиль і ось воно – щастя. Тай це зрозуміло, адже останні кроки до щастя найважчі, і доказом цього може бути сам Майстер. Він перший здався у боротьбі за своє щастя і вже втратив віру на ще одну зустріч з коханою Маргаритою. А ось героїня виявилася сильнішою і тому отримала все, у що вірила і до чого прагнула, все, що бажала.
Прочитавши роман, я надовго замислилася: «А чи знайшла б я у собі сили так, як Маргарита, піти слід за своїм коханим і пожертвувати заради нього своїм життям?». Я не впевнена, що змогла б так само вчинити, але все ж сподіваюсь на це. Але при цьому я вважаю, що кохана людина повинна бути достойною такої великої жертви.
Сучасна жінка примушена не тільки вирішувати сімейні проблеми. Досить часто вона отримує значні посади і керує чоловіками, стає до лав військових чи займається великим бізнесом. У той же час з’являється все більше чоловіків, які готов за течією і ховатися за спини жінок. А де ж ті романтичні закохані, де ж ті захисники, де ж ті благородні лицарі? Я впевнена, що вони все ж таки існують і сьогодні.
Можливо, ці питання з’явилися від не досить гарного враження від Майстра, адже він мене трішечки розчарував своєю нерішучістю і слабкодухістю. Я вважаю, що він сховався від проблем, злякався і навіть в чомусь зрадив Маргариті. Я впевнена, що боротися за своє щастя закохані повинні тільки разом, вони повинні долати разом будь-які перешкоди і йти до своєї мети рука об руку.
Для мене роман «Майстер і Маргарита» М. Булгакова став одним з найкращих творів, які я коли-небудь читала у своєму житті. І найбільш усього у цьому романі мене вразила саме оповідь про безмежне кохання Маргарити до свого Майстра, адже історія закоханих примусила мене замислитися над своїм життям і оцінити наше сьогодення. На мій погляд, саме такі твори не тільки надають читачам впевненості у собі, але й доводять, що кожен з нас спроможний на багато більше, ніж вважає сам – потрібно лише дуже цього захотіти.
6.Обидві жінки чекали до останнього своїх чоловіків, коли інші здалися