Перші такі організації на українських землях набули форми модних на той час масонських лож, члени яких сповідували ідеї гармонізації суспільства («розумного суспільства») через удосконалення людини. Запозичені із Заходу масонські ложі заповнили суспільну нішу, яку мали займати громадські, політичні і релігійні об’єднання. Ці таємні товариства стали своєрідною відповіддю української еліти на виклик часу: в них об’єднувалися ті, хто жадав вирватися із задухи жандармсько-бюрократичного режиму, змінити звичний стан речей. Особливо спілкування з європейцями сприяло поширенню волелюбних і демократичних ідей.
Карпо був широкий в плечах, з батьківськими карими гострими очима, з блідуватим лицем. Тонкі пружки його блідого лиця з тонкими губами мали в собі щось неласкаве. Гострі темні очі були ніби сердиті.
Лаврінове молоде довгасте лице було рум'яне. Веселі сині, як небо, очі світились привітно й ласкаво. Тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс, рум'яні губи - все подихало молодою парубочою красою. Він був схожий з виду на матір.
Старий Омелько був дуже богомільний, ходив до церкви щонеділі не тільки на службу, а навіть на вечерню, говів два рази на рік, горнувся до духовенства, любив молитись і постити; він понеділкував і постив дванадцять п'ятниць на рік, перед декотрими празниками.
Кайдашиха була вже не молода, але й не стара, висока, рівна, з довгастим лицем, з сірими очима, з тонкими губами та блідим лицем. Маруся Кайдашиха замолоду довго служила в дворі, у пана. куди її взяли дівкою. Вона вміла дуже добре куховарить і ще й тепер її брали до панів та до попів за куховарку на весілля, на хрестини та на храми. Вона довго терлась коло панів і набралась од їх трохи панства. До неї прилипла якась облесливість у розмові й повага до панів. Вона любила цілувать їх в руки, кланятись, підсолоджувала свою розмову з ними.
Мелашка : Лаврін стояв під вербою недалечка од дівчини й дивився на неї. Сонце грало на червоному намисті, на рум'яних щоках. Дівчина була невелика на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида, з тонким носиком. Щоки, червоніли, як червонобокі яблучка, губи були повні та червоні, як калина. На чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні брови, густі-прегусті, як шовк.
Мотря не виходила в його з думки, неначе стояла тут на току недалечке од його, під зеленою яблунею, і дивилась на його своїми темними маленькими, як терен, очима. Він неначе бачив, як пашіло її лице з рум'янцем на всю щоку, як біліли її дрібні зуби між тонкими червоними губами. Карпо задумався, сперся на заступ і не зводив очей з того місця під яблунею, де він ніби вгледів свою гарячу мрію в червоних кісниках на голові, в червоному намисті з дукачем.
Максим Рильський: “Молюсь і вірю...”, “Коли усе в тумані життєвому…”, “Солодкий світ!..”, “Запахла осінь в’ялим тютюном…”, «Яблука доспіли…», «Мова»
Різногранний творчий шлях. Приналежність до групи київських “неокласиків”. Їхнє творче кредо, орієнтація на традицію, класичну форму вірша. Філософічність, афористичність лірики поета, “прозорість” її форми.
Мотиви пошуків душевної рівноваги, краси в житті та в душі, вітаїзм, сповідальність. Проблема прекрасного в поезії М.Рильського періоду «третього цвітіння» («Троянди й виноград»). Рідна мова – духовне багатство людини («Мова»).
Особливо спілкування з європейцями сприяло поширенню волелюбних і демократичних ідей.