Відповідь:
Звичайно, я б хотіла дружити з такими хлопцями як Ява і Павлуша. Вони веселі, дружні. З фантазією, як казав сам Ява. Або як казав дід Салимон "Орли! Соколи, Гангстери, а не хлопці ! Нема на них буцегарні!" . Хто б ще додумався почати будівництво метро у селі, або проводити бій биків, вистежувати шпигунів. Вони сміливі, не перед розбишакою Будкою і його ватагою. У них талант знаходити пригоди просто на рівному місці. І з гумором у хлопців все гаразд. А головне, що до дівчат вони ставляться з повагою. З такими друзяками точно ніколи б було нудьгувати.
Пояснення:
Т. Г.Шевченко з’явився у моєму житті, коли я був маленьким. Читав твори великого поета – і все більше переконувалася, що Тарас Григорович Шевченко – незвичайна людина. Його талант, любов до рідного краю, вболівання за долю українського народу, ненависть до гноблення тривожили мою душу. Т. Шевченко став для мене духовним наставником. Я захоплююся його „Кобзарем”, який відкрив переді мною картини минулого кріпацького життя, викликав сльози співчуття. Саме завдяки цій книжці я зрозумів трагедію українського народу з його вічним прагненням до свободи.
Справжнім шедевром лірики поета справедливо вважають вірш „Садок вишневий коло хати”, який з’явився як результат ностальгії Т.Шевченка за рідним краєм, земляками, піснями. Автор змальовує вимріяну ним гармонію краси і природи, людини і мистецтва, радості життя у взаємній любові. Вишня і соловейко як уособлення української садиби, сім’ї, кохання зачаровує читача. Відчувається непідкупна любов Т.Шевченка до сільської хати, яка є одвічним оберегом великої української родини.
