Ми всі живемо на найпрекраснішій планеті, яка зветься Земля. Ми дихаємо повітрям, п’ємо воду, їмо її дари. Природа Землі дає людині життя, а ось люди дуже рідко замислюються над тим, що ці багатства не нескінченні. Будуються величезні заводи й фабрики, що забруднюють річки та повітря відходами виробництва! Гинуть риби, які не можуть жити в отруєній воді, зникають цілі види птахів і тварин, перестають рости дерева. Людство губить природу, навіть не замислюючись над тим, як житимуть його нащадки!
Зайдемо в літній день у ліс. Ми йдемо по залитих сонцем стежках, дихаємо свіжим повітрям і слухаємо дивовижний спів птахів. І раптом, прямо перед нами, на чудовій галявині лежить величезна й потворна купа сміття! Пластикові пляшки й склянки нагріваються на сонці, виділяючи в атмосферу отруйні пари. Вони пролежать тут багато років, потихеньку вбиваючи та отруюючи все навколо!
Люди повинні задуматися про свою відповідальність за Землю, адже це наш спільний дім! Уже зараз в містах вирубують тисячі дерев, а на їхньому місці будують тисячі будинків. Тільки чим будуть дихати ті люди, які будуть жити в цих будинках? Недарма кажуть, що дерева — це зелені легені планети!
Ми повинні всі разом допомагати рідній природі та берегти її зі всіх сил! Як це просто, взяти й забрати з собою сміття, що залишилося після пікніка в лісі. Або викинути обгортку від морозива в урну, а не собі під ноги! Хіба так необхідно вбивати рідкісних тварин заради того, щоб зшити з них шубу або чоботи? Ні!
Все в наших силах! Замість того, щоб грати з друзями в нескінченні гри на комп’ютері — вийдемо та посадимо дерево!
Бережи рідну природу — залишайся людиною!
Объяснение:
З давніх часів література і, зокрема, поезія відігравала важливу роль в житті людей. Змалку дитина чує колискові, народні пісні, вірші, які протягом століть створювали справжні майстри слова. Ми можемо не помічати цього, але поезія супроводжує весь наш життєвий шлях. Саме тому всіх поетів так хвилює тема призначення поета і поезії. Леся Українка, українська поетеса, відома далеко за межами нашої Батьківщини, в 1893 році написала поему «Давня казка». Хоча цей твір написано досить для сприйняття, проблеми, які зачіпає автор не назвеш. У центрі поеми Леся Українка зобразила поета, який в своїх піснях висловлює самі заповідні мрії народу про волю і щастя люди любили і поважали поета: І не був поет самотнім, До його малому дому Раз в раз ходила молодь Пісні-слова вислухати. З такої поваги і любові народу до співака можна зробити висновки, що той був дуже талановитий. А одного разу поет навіть написав серенаду на замовлення лицаря Бертольдо, за до якої багач завоював серце своєї коханої. Але не тільки для Бертольдо вірші поета відігравали велику роль. У них розповідалося про народне життя, тому весь народ запам'ятовував і повторював ці вірші. ... Співаки по місту ходять І піснями люд морочать, Все про рівність і про волю У піснях вони твердять. Уже й по тюрмах їх саджають, І нічого не вдіє, їх пісні йдуть по людях, Всяк пісні ті переймає. За сюжетом поеми, лицар Бертольдо з військом вирішив захопити неприступні стіни одного з міст. Але місто було могутнім, а воїни Бертольдо вже втомилися. У цей час перед військом вийшли співаки і заспівали пісню, написану головним героєм - поетом. Слова цієї пісні так надихнули воїнів, що вони продовжили боротьбу і захопили неприступне місто. Бертольдо пообіцяв поетові велику нагороду, але надійшов безчесно і обіцянки своєї не виконав. Втім, поет не потребував якоїсь матеріальної нагороди за свої вірші, тому що ця велика людина був здатний на самопожертву заради інших. Він знав: що б з ним не сталося, його вірші будуть жити вічно
