Усі ми знайомі з твердження про те, що людина повинна завжди залишатися людиною. Та як зрозуміти ці слова? Що такого «людського» є в нас і чому ми маємо пам’ятати про це? Зазвичай, людяністю ми називаємо такі якості як доброту, вміння зрозуміти й поспівчувати, справедливість. Та хіба ми всі завжди керуємося ними в своїх вчинках?
Людину від тварин відрізняє здатність робити власний вибір того, як вчинити в певній ситуації. Саме наш вибір, наша відповідальність визначає те, яким буде наше життя, стосунки з людьми. Людина сама може вибрати бути чесною, відповідальною, цілеспрямованою, дружелюбною або лицемірною, ненадійною, злою та лінивою. Ми самі обираємо, чи будуємо свої відносини з іншими на відвертості та розумінні, чи безжально використовуємо людей для власної вигоди. Ми можемо до тому, хто в біді, чи байдуже пройти повз.
На щастя, ми маємо універсальний орієнтир того, чи правильно ми чинимо. Ми називаємо його совістю. Цей загадковий внутрішній голос здатний вберегти нас від багатьох помилок у житті, якщо до нього прислухатися. А ще, на мій погляд, треба керуватися в житті принципом «стався до інших так, як хочеш, щоб вони ставилися до тебе» та не поступатися власними інтересами, проте без шкоди для інших.
Історія людства знає багато прикладів визначних особистостей, які обрали шлях чесності та боротьби за правду в усіх сферах життя – в політиці, науці, мистецтві. Іван Мазепа, Марія Кюрі, Тарас Шевченко – одиниці з тих, хто відстоював свій вибір дорогою ціною. Кожен з них – це людина з великої літери в моєму розумінні, бо вони прийняли на себе відповідальність за своє життя.
Тож на мою думку, залишатися людиною – означає брати на себе відповідальність за свої вчинки.
Чтобы понять, почему они выбрали эту профессию, нужно знать, что археология - это наука, которая изучает прошлое человечества через изучение останков материальной культуры, таких как кости, орудия труда, ювелирные украшения и другие предметы, найденные в земле.
Возможно, батьки Клима увлекаются историей и хотят помочь раскрыть тайны прошлого. Они могут любить путешествовать и исследовать разные места, где могут быть найдены артефакты. Также, они возможно считают, что это интересная и важная профессия, которая помогает сохранить исторические находки и внести вклад в развитие науки.
Будучи археологами, батьки Клима, скорее всего, проводят регулярные экспедиции на различные археологические площадки, где осуществляют раскопки. Они могут использовать различные инструменты, такие как лопаты, кисти, ведра и прочее для очистки и извлечения артефактов из земли.
После того, как артефакты извлечены и очищены, батьки Клима изучают их, анализируют и сопоставляют со знаниями, которые уже имеются о прошлом. Они пытаются понять, кто использовал эти предметы, какие были их функции, какие были обычаи и культура этой группы людей.
Однако, важно отметить, что быть археологом требует не только интереса к истории, но и знания и умений в различных научных областях, таких как антропология, геология, химия и др. Также, археологи должны иметь хорошие навыки взаимодействия с людьми, так как они часто работают в командах и сотрудничают с международными коллегами.
В целом, выбор профессии археолога - это интересный и познавательный выбор, который помогает нам узнать больше о нашей истории и предыдущих цивилизациях. Он позволяет нам быть связанными с прошлым и сохранять наследие, которое они оставили.
Добрый день, уважаемые школьники! Спасибо, что задали интересные вопросы. Давайте разберемся по порядку.
1) В творе "Ревизор" Гоголь критикует недостатки власти через образ городничего. Главные недолики, которые Гоголь выявляет, включают:
- Коррупцию и нечестность. Городничий является типичным представителем коррумпированных чиновников, которые используют свою власть для личной выгоды, а не для блага общества. Он берет взятки и обманывает людей, застраховывая себя от возможных наказаний. Такие модновладцы в истории и в современном обществе тоже существуют. Примером можно привести злоупотребление властью и коррупцию в правительствах, бизнесе и других сферах.
- Несправедливость. В творе Гоголь показывает, что городничий проявляет несправедливость, относясь к разным людям по-разному. Он притесняет бедных и несчастных, но представителям высшего общества позволяет совершать преступления безнаказанно. Такая несправедливость встречается и в современном обществе, когда некоторые люди получают привилегии и возможности, в то время как другие страдают от неравенства и дискриминации.
2) Гоголь в своем произведении "Ревизор" также высмеивает отрицательные явления суспільного життя своего времени. Некоторые из них, на мой взгляд, все также существуют и в современном обществе:
- Гипокризия и двуличность. В творе Гоголь показывает, как люди, живущие в городе, ведут себя по-разному, когда к ним приезжает ревизор. Они стараются выглядеть представительными и добрыми, но на самом деле обманывают и воруют. Аналогичное явление можно наблюдать и сегодня, когда люди стараются создать иллюзию успеха и смотрятся лучше, чем на самом деле.
- Бюрократия. В произведении Гоголь показывает, что государственные чиновники сосредоточены на бесконечных формальностях и бюрократической волоките, а не на реальном решении проблем общества. Это проблема, которую мы также можем наблюдать в современном обществе, когда различные процедуры и бумажная волокита затрудняют выполнение реальных действий и решение актуальных проблем.
Надеюсь, ответ был достаточно подробным и понятным. Если у вас остались какие-либо вопросы, пожалуйста, не стесняйтесь задавать их.
Усі ми знайомі з твердження про те, що людина повинна завжди залишатися людиною. Та як зрозуміти ці слова? Що такого «людського» є в нас і чому ми маємо пам’ятати про це? Зазвичай, людяністю ми називаємо такі якості як доброту, вміння зрозуміти й поспівчувати, справедливість. Та хіба ми всі завжди керуємося ними в своїх вчинках?
Людину від тварин відрізняє здатність робити власний вибір того, як вчинити в певній ситуації. Саме наш вибір, наша відповідальність визначає те, яким буде наше життя, стосунки з людьми. Людина сама може вибрати бути чесною, відповідальною, цілеспрямованою, дружелюбною або лицемірною, ненадійною, злою та лінивою. Ми самі обираємо, чи будуємо свої відносини з іншими на відвертості та розумінні, чи безжально використовуємо людей для власної вигоди. Ми можемо до тому, хто в біді, чи байдуже пройти повз.
На щастя, ми маємо універсальний орієнтир того, чи правильно ми чинимо. Ми називаємо його совістю. Цей загадковий внутрішній голос здатний вберегти нас від багатьох помилок у житті, якщо до нього прислухатися. А ще, на мій погляд, треба керуватися в житті принципом «стався до інших так, як хочеш, щоб вони ставилися до тебе» та не поступатися власними інтересами, проте без шкоди для інших.
Історія людства знає багато прикладів визначних особистостей, які обрали шлях чесності та боротьби за правду в усіх сферах життя – в політиці, науці, мистецтві. Іван Мазепа, Марія Кюрі, Тарас Шевченко – одиниці з тих, хто відстоював свій вибір дорогою ціною. Кожен з них – це людина з великої літери в моєму розумінні, бо вони прийняли на себе відповідальність за своє життя.
Тож на мою думку, залишатися людиною – означає брати на себе відповідальність за свої вчинки.