Полліанна — 11 -річна дівчинка, яку після смерті батьків забирає на виховання з «почуття боргу» рідна тітка. З атмосфери батьківської любові та глибокої віри в Бога дівчинка потрапляє у світ строгих правил і заборон. Але вона не сумує і своїм умінням радіти всьому, що трапляється з нею в житті, спочатку дивує, а потім і змінює життя всіх жителів маленького провінційного містечка
Дуже цікаве запитання, кого можна вважати справжнім другом? впродовж всьго життя ми контактуємо з величезною кількістю різних людей. кожен з них залишає свій слід в нашій долі. це може бути красивий спогад, від якого стає тепло на душі, або стійке враження від років проведених разом. хтось з цих людей здається ідеальним, рік за роком ми сумуємо за такими друзями, хоч і спілкувалися лише раз або двічі. інші люди викликають сумні спогади. таких ми називаємо товаришами по нещастю. зазвичай це людина, яка завжди уважно вислухає, і поділиться власними проблемами. але як відрізнити товариша, знайомого від справжніого друга? моя відповідь - ніяк. на мою думку, дружби не існує взагалі. це слово надто часто використовується. від частого використання слова знебарвлюються і втрачають сенс. існує безмежна довіра, терпіння, повага, тощо. адже коли ми сваримося з батьками, у нас не виникає думка про те, що треба шукати інших. і в дружбі має бути так само. друг це не просто людина з якою тобі приємно спілкуватися, це людина, чиї дивацтва ти готовий терпіти, і яка готова терпіти тебе. прикладом справжньої чоловічої дружби для мене стали стосунки Яви і Павлуші. їх спілкування не затьмарене заздрістю, пихою або зверхністю. вони гармонійно доповнюють одне одного. врівноважений і спокійний Павлуша і веселий непосидючий Ява. їх дитинство сповнене різноманітних пригод і вигадок. одне заради одного вони готові на все. коли Ява вирішує втекти з дому Павлуша як справжній друг до йому здійснити цей задум, разом вони блукають у кукурудзі, разом висліджують, як їм здавалося, шпигунів, разом чіпляють шкільний дзвоник на собаку, і разом несуть за це покарання. життя їхнє не затьмарене інтеренетом, і від того чудове. вони знахоять цікаві прогоди в усьму, що трапляється на шляху. вони можуть уявляти себе тореодорами, акторами, героями улюблених книг, шпигунами, слідчими, сваритись, навіть битись, підтримувати одне одного в скаладних життєвих ситуаціях і переживати разом найкраші моменти життя. саме таким я уявляю справжнього друга. людина, яка завжди поруч, в будь-якій ситуації. навіть після сварки. друг може не завжди вітатися, не телефонувати досить довгий час і не висилати вітальні листівки на свята. достатньо того, що в скрутну годину він буде поруч.
Сюжет: есть сюжет: образы событий (...каких именно...) ; без сюжета: образы чувств (...). Художественные средства, с которых созданы эти образы: Композиция: размер, рифма, ритм.
Тропы - слова и обороты, которые употребляются не в прямом, а в образном, переносном значении: эпитет - художественное определение; сравнение; аллегория - иносказательное изображение абстрактного понятия/явления через конкретные образы и предметы; ирония - скрытая насмешка; гипербола - художественное преувеличение; литота - художественное преуменьшение; олицетворение - например: куст, который разговаривает, думает, чувствует; метафора - скрытое сравнение, построенное на похожести/контрасте явлений, в котором слова "как", "словно" - отсутствуют; паралеллизм.
Стилистические фигуры: повторы/рефрен; риторический вопрос, обращение - повышают внимание читателя и не требуют ответа; антитеза/противопоставление; градация - например: светлый - бледный - едва заметный; инверсия - необычный порядок слов в предложении с очевидным нарушением синтаксической конструкции; умолчание - незаконченное, неожиданно оборванное предложение, в котором мысль высказана не полностью, читатель додумывает ее сам.
Поэтическая фонетика: аллитерация - повторение одинаковых согласных; ассонанс - повторение гласных; анафора - едино начатие, повторение слова или группы слов в начале нескольких фраз или строф; эпифора - противоположна анафоре - повторение одинаковых слов в конце нескольких фраз или строф. Синонимы, антонимы, омонимы, архаизмы, неологизмы.
Образ лирического героя, авторское "Я".
Литературное направление: романтизм, реализм, сюрреализм, символизм, акмеизм, сентиментализм, авангардизм, футуризм, модернизм и т. д.
Жанр: эпиграмма (сатирический портрет) , эпитафия (посмертное) , элегия (грустное стихотворение, чаще всего о любви) , ода, поэма, , роман в стихах, песня, сонет и т. д.
