Зображення людських почуттів у повісті Михайла Коцюбинського Тіні забутих предків."Tіні забутих предків" - дума про добро і зло, любов і ненависть. Одвічні прагнення людини до краси, любові, добра. Та на перешкоді завжди злі сили, земні і небесні. Піснею переплелись вони в житті Івана, головного героя повісті М. Коцюбинського "Tіні забутих предків". Як прекрасна поезія постає перед нами кохання Iвана і Марічки. З давнього звичаю кровної родинної помсти, з ворожнечі родів і починається істоpія цього почуття. Чистого, як небо після літнього дощу, палючого, як промені весняного сонця . Та не судилося молодятам щастя: у бурхливому потоці загинула Марічка, а через кілька років, не звідавши щастя з Палагною, з туги за першим коханням помирає 1ван. Малюючи чисте кохання, Коцюбинський відшукує його джерела в таїнстві природи, дітьми якої є Iван та Марічка. Тому й любов у них така віддана. Не залишає поза увагою автор обрядовість горян, зокрема обряд поховання. Проникливо змальовує письменник в повісті святвечір. Звучать у творі фольклорні пісні Карпат. Великий митець назвав свою повість своєрідно - "Tіні забутих предків". То хто, чи що є тими тінями . Можливо міфічні істоти, про які йде розповідь у повісті. Можна погодитись, бо то так близыко до світосприйняття гуцулів і так далеко від людей інших українських земель, для яких звичаї і вірування стали "тінями минулого".Повість стверджує перемогу світлих сил над темними і ця проблема продовжує жити і сьогодні. Вона хвилює нас, адже з поступом людства вперед не поменшало зла.Перемогу сил життя над смертю ми бачимо в останніх рядках твору. Ними письменник завершує роздуми про сили добра і зла, ненависті та любові.
Про готовність пожертвувати собою заради Батьківщини йдеться й у вірші «Моє щастя» (1886). Хоч ця поезія належить до інтимної лірики та оспівує вічне і незрадливе кохання, яке робить людину щасливою, але ліричний герой виявляє бажання пожертвувати своїм життям заради щастя рідного краю. Щастя осмислюється письменником як філософська категорія, яка поєднує в собі як особисте, так і суспільне.
У композиційній структурі вірша «Моє щастя» чітко виокремлюються три частини. У першій - подано перелік усього того, що люди називають щастям, зокрема «втіхи світу», «брязкіт золота дзвінкого», «влада». У другій частині ліричний герой відмовляється від матеріальних спокус, віддаючи перевагу коханню, яке здатне зробити людину найщасливішою у світі. У третій частині утверджується думка про те, що не можна почуватися щасливим, якщо батьківщина переживає нелегкі часи
Объяснение:
