Народна балада — це високомистецьке явище, вираз народного таланту в романтичному стилі. Балада виникає в похоронному обряді й означає «пісня до танцю» ритуального, обрядового, який виконувався під час похорону молодої, трагічно загиблої дівчини (в русальних піснях це поминання). Тобто в баладі сконцентровано вираження емоцій. У багатьох культурах, і в українській зокрема, є елемент обожнювання, фетишизації жінки-матері. Тому загибла дівчина виступає символом загиблого роду. Ритуальний танець здійснювався із відповідним пісенним супроводом. У пісню впліталася оповідь про те, чому загинула дівчина, хто в цьому винен. Так і виникала балада. Походження балади позначилося й на структурі: твір має конфлікт, кульмінацію, трагічний фінал. Балада містить елемент фантастичного перетворення (герої стають тополею, дубом, птахом). Пізніше цей факт перетворення стає одним із характерних художніх прийомів балади. Віршована форма твору зумовлена тим, що рима та ритм були й будуть засобом впливу на людину.
Основними темами народних балад є кохання, право вибору своєї правди в житті, боротьба за кохання. У часи первіснообщинного ладу перешкоду чинили батьки. Якщо дитина не корилася, мати силою влади, прокляття за непослух перетворювала її на камінь, птаха, дерево. У найдавніших баладах перетворення є покаранням, у хронологічно пізніших — перетворення відбувається після загибелі, смерті героя та є виявленням торжества.
Особливістю балади є зображення героїв сильної волі. Такі характери найчастіше зустрічаються у творах драматургічних жанрів. Так, у баладі «Бондарівна» розповідається про горду дівчину, яка відмовила пану Каньовському в залицянні й забажала обрати краще смерть, ніж життя з нелюбом: «Ой волю ж я, пан Каньовський, в сирій землі гнити. Ніж з тобою поневолі на цім світі жити!» Пан застрелив дівчину, а батькові дав грошей, примовляючи: «Ой на ж тобі, старий Бондар, таляриків бочку, — Оце тобі, старий Бондар, за хорошу дочку!» У баладі частково представлено елементи похоронного обряду: «Ой поклали Бондарівну на тесову лавку, Поки звелів пан Каньовський викопати ямку», «Лежить, лежить Бондарівна день та ще й годину, Поки звелів пан Каньовський зробить домовину» — за народним звичаєм, мрець мав відбути добу в своїй хаті. «Ударили в усі дзвони, музики заграли, А вже ж дівку Бондарівну навіки сховали!» — зображено обов'язковий елемент поховання молодої дівчини — музичний супровід дійства. Твір насичений епітетами, звертаннями, повторами, окличними реченнями.
У баладі «Козака несуть» показано загибель молодого козака, якого оплакує дівчинонька. Твір характеризується виразністю, стислістю, напруженістю емоцій. У баладі для посилення драматичності використовуються повтори: «А.за ним, за ним/ Його дівчина/ Білі рученьки ломить./ Ой ломи, ломи Білі рученьки».
Трагічна смерть козака оспівана в баладі «Ой на горі вогонь горить», у якій оповідується, як козак устиг запалити вогонь на знак нападу ворогів, а сам урятуватися не зміг і тепер «...лежить,/ Порубаний, постріляний./ Китайкою покриваний». І тільки вірний кінь розкаже батькам про смерть сина. Мова твору характеризується використанням метафор, повторів.
Смерть молодого хлопця, удовиного сина, описується в баладі «Ой летіла стріла». Парубка оплакують рідні, та горе матері найбільше: «Де матінка плаче. Там Дунай розлився», «Ой матінка плаче. Поки жити буде». Серед художніх засобів балади особливу роль відіграє гіпербола, метафора та повтори.
Народні балади є відображенням вірувань, світогляду українців, це невичерпне джерело творчого натхнення для поетів і письменників різних епох.
1
5 - 9 классы Українська література ів
Твір-роздум на тему праця людини
Попроси пояснень Слідкувати Відзначити порушення! 9pLimyrp9 12.03.2019
Рішення
Відповідь від
vika77777777777777
Твір на тему: «Праця людини»
Як Енгельс говорив: «Праця зробила з мавпи людину». Що являє собою людина без праці, без якогось ремесла? Що має у своєму житті?
Праця штовхає людину до саморозвитку та самовдосконалення. В скрутну хвилину праця стає нашим союзником та допомагає побороти миті пригнічення. Коли нас притискають за горло біль та смуток, праця стає нашим порятунком, нашою домівкою, де ми можемо сховатися та побути наодинці зі своїми проблемами.
Праця – це те, що нас годує, це наша впевненість у завтрашньому дні, це наш пліт, що
тримає на воді та не дає піти вниз, під воду, у безлад та неспокій. Людина працює задля забезпечення собі та своїм нащадкам гарного життя. Адже, озерніться довкола, все, що ми бачимо кожного дня: будинки, фабрики, автомобілі й так далі; все, що нас оточує – справа рук людини, невтомна праця, безсонні ночі.
Завжди шанувалася людина, яка любить працю та підбадьорює інших стати до ремесла. Не обов’язково мати високу посаду, щоб межи людьми мати добру славу, хоча й у наш час таких людей скоріш ненавидять, ніж навпаки, а обов’язково треба працювати на повну силу, аби мати на наступний
день чогось на обід. Нехай у наш час не дуже сильно і звертають увагу на те, хто ти: хлібороб чи вугільник, комбайнер чи простий пастух, але той, хто вкладає у свою справу життя, той ніколи не втратить людського доброго слова та пошани.
Ледачі та нероби завжди скаржаться на життя, на те, що працювати за копійки не варто, але самі й не стараються знайти собі іншу, роботу, за яку платили б більше. Мало того, ще й інших підмовляють, створюючи серед чесних та працьовитих людей хаос.
