аналіз вірша ірини жиленко «підкова».
тема: зображення ліричної героїні твору, яка знайшла золоту підкову діда мороза, що здійснює бажання і мрії.
ідея : прагнення здійснення бажань на новорічні свята, розуміння, що не можна залишати у себе чужу річ.
композиція вірша.
експозиція: «була зима…дідусь мороз…загубив підкову».
зав’язка: «підкову …не просту. а аж розгубились в небі літаки».
кульмінація: «а я знайшла. сказала їй: — світи тут, на вікні. щоб все мені збулося! —
зійшлися і роззявили роти сімсот роззяв».
розв’язка: «покладу підкову в чемодан…ві підкову діду…роти закрили всі сімсот роззяв. і розі і полягали спати».
художні засоби.
епітети: зелений, рожевий, фіалковий сніг; сніг легкий і рівний.
порівняння: підкову не просту, а золоту; таким, на місяць схожим; підкову не просту, золоту.
метафори: ішов сніг; дід мороз протрюхикав; серпиком лежала підкова; розгубились в небі літаки;
персоніфікація: літаки кричали, крильцями дрижали.
риторичні оклики: «мама! », «щоб все мені збулося! ». не пиши так багато просто десь чи декілька раз скороти
Образ жінки завжди відігравав величезну роль в житті та свідомості людства. Прадавні слов'яни поклонялися жінці, як богині. Упродовж багатьох століть зверталися вони з піснями і молитвами до своєї святої захисниці, берегині — до матері чи просто жінки, увічнюючи її благословенне ім'я.
Іван Котляревський у своїй п'єсі "Наталка Полтавка", узагальнивши усі найкращі риси українок, жінок, що дарують щастя і любов, створів ідеальний образ головної героїні — дівчини Наталки. Образ цієї дівчини — ідеал національного характеру, в якому гармонійно поєдналися зовнішня і внутрішня краса.
Наталка Полтавка постає перед читачем простою і чесною, роботящою і розумною дівчиною:
Не багата я і проста, но чесного роду,
Не стиджуся прясти, шити і носити воду, —
співає вона про себе. Для дівчини найбільшим багатством є "добре ім'я", це свідчить про її скромність і самоповагу. Із слів інших персонажів п'єси можна зробити висновки про ті прекрасні риси вдачі, якими наділена дівчина: доброта і чуйність, щирість і чесність. "Золото — не дівка!.. Кроми того, що красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна, — яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою...", — розповідає виборний про неї. Наталка щиро й віддано кохає Петра, вірно чекає його чотири роки, не маючи від нього жодної звістки. Дівчина має велике серце, що здатне на справжні почуття. І тільки глибоке шанування матері та співчуття до неї змушують дівчину погодитися на шлюб з возним. Заради старої, убитої недолею матері вона готова піти на самопожертву — на нещасливе життя з нелюбом. "Добра дитина", — характеризує Терпелиха дочку. І цю доброту серця, а також розум і щирість, почуття людської гідності і самоповаги відчуваємо ми протягом усієї п'єси. Образ Наталки в цілому сприймається через її дії, вчинки, а також через мову. Дівчина володіє прекрасною народною мовою, насиченою приказками і прислів'ями. Часом її мова виливається в пісню, і тоді в її словах чується глибокий ліризм, щира задушевність, розкривається багатство душі і серця.
Наталка Полтавка — це ідеальний образ української дівчини з усіма її чеснотами, він захоплює і чарує своєю життєвою правдивістю і символізує носія культурних традицій нашої країни
