Объяснение:
Кінь Шептало був незвичайним конем,білим. Саме тому ,його не долюблювали в стаї,адже по їх теорії ,він був найулюбленішим конем хазяїна. Але це було через гарно виконану ,плідну роботу. Самий же герой на мою думку виявився ще й мудрішим за інших,адже коли в стаї відбувалася ,так звані бійки ,він тримався осторонь і йому найпершому спала на думку теорія про втечу.
Попри свою зраду хазяїну ,він залишався тим самим темним і непомітним конем,але варто було тільки,йому скупатися в річці ,як перед віддзеркаленням з'явилася зовсім не знайома йому постать,надзвичайно біла і чиста. Шептало ніколи не бачив себе таким .І надзвичайного зрадів цьому,але ,щось ,його все ж таки мучило. Це сум за домівкою.
І хоча це були найкращі моменти з його життя,свобода вибору,безкрайнє поле,пахощі квітів,він вирішив повернутися. Але як повертатися в такому вигляді? Що скажуть коні і головне ,що скаже хазяїн ?- звичайно хотілося показатися в новому вигляді,це б викликало більше поваги до його персони ,але так загине його яскрава особистість. Тому перед поверненням він вияалявся в багнюці ,почикавши поки висохне пісок ,щоб стати таким сірим як і раніше. Не важливо кого і ,що побачать головне ,що він знає про свою яскраву і надзвичайну особистість.
ответ:Кінь Шептало був незвичайним конем,білим. Саме тому ,його не долюблювали в стаї,адже по їх теорії ,він був найулюбленішим конем хазяїна. Але це було через гарно виконану ,плідну роботу. Самий же герой на мою думку виявився ще й мудрішим за інших,адже коли в стаї відбувалася ,так звані бійки ,він тримався осторонь і йому найпершому спала на думку теорія про втечу.
Попри свою зраду хазяїну ,він залишався тим самим темним і непомітним конем,але варто було тільки,йому скупатися в річці ,як перед віддзеркаленням з'явилася зовсім не знайома йому постать,надзвичайно біла і чиста. Шептало ніколи не бачив себе таким .І надзвичайного зрадів цьому,але ,щось ,його все ж таки мучило. Це сум за домівкою.
І хоча це були найкращі моменти з його життя,свобода вибору,безкрайнє поле,пахощі квітів,він вирішив повернутися. Але як повертатися в такому вигляді? Що скажуть коні і головне ,що скаже хазяїн ?- звичайно хотілося показатися в новому вигляді,це б викликало більше поваги до його персони ,але так загине його яскрава особистість. Тому перед поверненням він вияалявся в багнюці ,почикавши поки висохне пісок ,щоб стати таким сірим як і раніше. Не важливо кого і ,що побачать головне ,що він знає про свою яскраву і надзвичайну особистість.
Без дружби життя не повноцінне – я повністю згоден з цим твердженням. Але лише якщо мова йде про справжню дружбу – не пусте спілкування, пліткування, використання одне одного з корисною метою. Оце все навпаки не приносить нам нічого доброго. Нащо вам друг, який з вами тільки тому, що йому більш нічого цікавого робити, і він легко зникне надовго, навіть не попередивши? Або друг, який з вами каже одне, аза вашою спиною пліткує про вас? Або той, хто спілкується з вами, тільки коли йому щось потрібно? Або заздрісник? Хіба такі «друзі» роблять життя повноцінним?
Ні, дружба має означати щось інше. У побутовому плані – це взаємна та щира симпатія, зацікавленість одне в одному, бажання поділитися думками та враженнями, комфортне проводження часу. Є прислів’я про те, що друг пізнається у біді. Але не тільки. Справжній друг не тільки до у скрутну хвилину, але й щиро порадіє вашим успіхам. Як і ви будете радіти за нього. Друг – це та людина, яка буде на твоєму боці, навіть попри тебе. Тобто друг зможе сказати «ні», якщо ти збираєшся нашкодити собі в будь-який б.
Та найкраще про справжню сутність дружби, як на мене, йдеться у казці «Маленький принц» А. де Сент-Екзюпері. Там у розмові Лиса з Маленьким принцом говориться, що для того аби стати близькими, треба пізнати одне одного. Треба впустити людину в своє серце, думки, життя. І самому увійти в його. Це – довіра, і саме вона священна. І це справжнє щастя – бути з кимось відвертим і знати, що тебе таким приймуть та не зрадять. І це необхідність для кожного з нас