Объяснение:
Гурт, у якій я вбачаю авторитет - це "Антитіла". Вони не лише створюють якісну музику, але й з внутрішнім сенсом. "Антитіла" — український поп-рок-гурт із Києва, що виник у 2008 році. Фронтменом гурту є Тарас Тополя.
Також мене захоплює їх тернистий шлях, який вони успішно пройшли для отримання бажаного. Мені подобається пісня "Вірила", у яку гурт вклав душу та свої сили. З кожною нотою пісня розкривається, а з кожною літерою - сенс стає більш значущим.
Хотілось би відмітити, що їх пісні використовують як саундтреки до сучасних фільмів та серіалів. Таким прикладом є український телесеріал "Школа".
Отже, "Антитіла" - мій улюблений гурт, який може яскраво показати приклад досягнення своєї мети позитивно для сучасників.
В образі Якима Сомка П. Куліш відобразив власний ідеал українського гетьмана: розумної, талановитої, освіченої людини, здатної об’єднати в самостійну єдину державу усі роз’єднані землі країни. Герой, як і сам автор, вважає, що для цього потрібно відновити давню славу України, піднести освіту і культуру, встановити міжкласовий мир і утвердити старшинське панування.
Яким Сомко виступав проти поширення на українських землях впливу Польщі, тобто шляхетських звичаїв, і планував виступити проти гетьмана правобережної України, яка у той час знаходилася під владою Польщі. Він був впевнений, що міг розбити своїх ворогів і таких, як і він, претендентів на гетьманську булаву, тільки не хотів братнього кровопролиття. Сомко зневажав демократизм запорожців, він підтримував бунтарство міщан проти козаччини.
Ще один реальний персонаж роману — проголошений січовиками гетьманом запорізький отаман Іван Брюховецький. Його характер зображений письменником як характер певної історичної особи, його методи досягнення мети відтворені у романі з усією правдивістю. Це була підступна, хижа, владолюбна людина, політичний авантюрист без честі і совісті. Своїм фальшивим народолюбством і демагогічними обіцянками він привернув до себе усіх, на кого тільки можна було опертися для здобуття гетьманської булави.
На «чорній раді» І. Брюховецький був пишно вбраний і мав усі гетьманські клейноди, адже він був упевнений у своїй перемозі, заради якої прихилив на свій бік московських бояр. І. Брюховецький запросив до участі у раді «мужицьких виборних» та «бургомістрів од міщан», але ті, хто його добре знали, розуміли, що це тільки гра в демократію.
