Объяснение:
Український поет з подільщини Микола Федунець народився 1 січня 1944 році в селі Сушівці Білогірського району Хмельницької області. Голова Хмельницької обласної організації НПСУ. Заслужений діяч культури України. Закінчив факультет журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Майже двадцять років віддав журналістиці - у редакціях газет : "Життя і слова" , "Подільські вісті", "Ровесник". Творчість представлена поетичними збірками : "Адреса Юності" ; "Душа зернини" ; "Свято роси" ; "Обличчя долі" ; "Проводи журавлів" ;" Розневолення" ; "Подільські акварелі ";"Любові мить"; "Жниво" ; "Вісім струн" ; "Назустріч" ; "Вибране" ; "Неповторне" ; "Наяву" ; "Рай - хвиля" ; "Грані" . Лебединна пісня автора - "Літературна Хмельниччина" - хрестоматія в яку війшли біографії і вибрані твори 63 авторів Поділля . На завершення представимо кілька рядків з його власних творів : "Сходить сонце скупіше гріючи , лист пожовклий вітер зрива. Лиш полям в полі осеніючим , відчуваються ще жнива. Ті зернини важкі , як жолуді . Ті дороги тверді , мов брук. І гарячі , гарячі полудні . Не від сонця - від наших рук . " .
Головний герой — Грицько. У нього немає родини, немає житла, він хворий на невиліковну хворобу (епілепсію). Грицько живе з того, що заробляє грою на гармошці в електричці.
Є в Грицька своя заповітна мрія — потрапити до привокзального саду. Шкода лише, що сад недоступний — за високою огорожею. Може, тому героя й хвилює ця мрія: в уяві гармоніста сад стає бажаним місцем для спочинку втомленої душі.
Одного дня Грицько провідує тяжко хворого друга Микольцьо, у якого заночував. Микольцьо – самотній, але добрий чоловік. Загалом, Грицько та Миикольцьо дуже сході, авторка виділяє їхні доброту, гідність, людяність, здатність співчувати і мріяти. Його друг, розуміє, що скоро помре, вирішує залишити Грицькові своє майно — хату та вірного собаку. Це — кульмінація твору. Однак такий дарунок викликає у Грицька іронічну репакцію: «А мене в будинок престарілих візьмуть! — весело сказав Грицько. — У лікарні сказали. І зараз би прийняли, та роки поки що не вийшли. Або оженюся, га?».
Фінал оповідання — відкритий: Грицько, слухаючи завивання нічної бурі, хвилюється, аби вітер не поламав гілля в саду та не пошкодив хату.
В оповіданні немає великих описів, але їх компенсують яскраві деталі. Внутрішній світ головного героя розкривається і через внутрішні монологи та діалоги, авторську присутність у тексті. Композиційною особливістю твору є його своєрідне обрамлення — образ саду на початку оповідання та наприкінці.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/halyna-pahutiak-potrapyty-v-sad-analiz
Объяснение:
-Добрий день!На мою думку,кохання не завжди буває ідеальним,ажде не існує ідеальних людей. Існують лише люди,що здатні заради кохання терпіти недоліки один одного,піклуватися та прислухатися до думки твоєї коханої людини.
-Я можу заперечити! Кохання бувує ідеальним,адже письменник нам змальовує його таким!
-Так,можливо він змальовує його ідеальним,проте послухай. Ти пам*ятаеш момент,коли Ромео убив Тібальта?
-Так,звісно,але до чого тут це?
-Так ось,Джульєтта довго вагалася чи є Ромео їй ворогом,чи є тим самим улюбленим чоловіком,якого вона кохає,адже він їй обіцяв не вбивати!
-А й справді..Це добре й яскраво доказує те,що заради кохання воно поступилася своїми власними інтересами й інтересами своїх батьків,аджен вони хотіли помстися Ромео за цей вчинок!
-У нашому сучасному житті ідеального кохання теж не існує. Багато людей створюють шлюб за розрахунком,в гонитві за багатсвами та ідеальним життям.Але не всі усвідомлюють те,що справжнє багатсво,це коли поруч кохана людина,яке завжди підтримає та до у скрутній хвилині,буде піклуватися та приносити тобі радіть. Ніякі скарби та гроші не замінять справжнього, щирого та чистого кохання!