До слова – ваші крила… Вони не декоративні? Ви можете літати? – Звичайно. – Ну й даремно. Літати вам суворо забороняється. Ми до цього, скажемо відверто, просто не готові. Мусите якось на землі собі раду давати. А то у нас народ, знаєте, допитливий. Подивиться, подивиться котрийсь та й собі, чого доброго, злетіти захоче. І цього ніяк не можна допустити… То ви вже якось без крил, добре? Не хвилюйте уми, так би мовити…
Мудрий завше поступався дурному! — І глупота завойовувала світ.
Де взяти ще стільки драконів, аби кожен з нас мав кого розіп’ясти? Де взяти стільки іуд, аби мали на кого перекласти провину?
— Але ж таке не буває. Де хто чув, щоб дракон займався книгами?! — Ви ще не все знаєте. Він і вірші пише.
Коли народ засне, то спить так міцно, аж поки не почує на своїй горлянці ножа убивці...
Чим мені подобаються худі дівчата. То це тим, що в тяжку хвилину бути лицарем щодо них не завдає великих труднощів.
- Ага, забув спитати. Скільки в нього голів? - Одна. - Як - одна?! Всього одна?! - А ви думали скільки! - та це ж неподобство! Та я к він посмів?! Ну, ви чули щось подібне, пане Антосю? Одна голова! Курам на сміх! А де ще дві? - Такий вродився. - Ну, пішли часи... Уже й дракони порядні перевелися. Не диво, що воно таке глупеньке вдалося
- А дівок їсть? - втрутився Юхно. - Дівок?.. Гм... - шинкар знову наморщив лоба. - На картині намальовано, що їсть... Бідний-бідний, навіть пательні не має, аби собі всмажити. Мусить сиру дівку їсти... А від сирої дівки живіт болить. От коли він сирої дівки нажереться, то де йому з вами битися?
Поклавши трупом безліч народу, вони потім мають поживу для своїх писань, вони потім роками насолоджуються оспівуванням свого героїзму, обсмоктують кісточки трагедій і геноцидів, клянуться урочисто не повторити нічного подібного і - повторюють! Повторюють, бо не мають у своїй ницості іншої розваги понад смерть!
ответ:любов пономаренко народилася 25 травня 1955 р. у с. іванківцях срібнянського району, чернігівщина в родині вчителів. у 1978 році закінчила ніжинський державний педагогічний інститут ім. м. в. гоголя. прозу почала писати з 1980 р.
працювала вчителем російської мови й літератури на срібнянщині, у редакціях газет чернігівщини та полтавщини. з 1987 року мешкає на полтавщині. працювала вчителькою староіржавецької середньої школи оржицького району полтавської області (1987–1990), завідуючою відділом листів і масової роботи районної газети «оржиччина» (1990–1993), завідуючою відділом соціальних проблем редакції газети «гребінчин край» (1994–1999) на полтавщині, з 1999 року — власний кореспондент всеукраїнської громадсько-політичної газети «зоря полтавщини». мешкає у м. гребінка полтавської області. автор книг: «тільки світу» (київ: радянський письменник, 1984): «дерево облич» (київ: український письменник, 1999); «ніч у кав’ярні самотніх душ» (миколаїв, 2004); «портрет жінки у профіль з рушницею» (київ: вц «просвіта», 2005); «помри зі мною» (львів: піраміда, 2006); «синє яблуко для ілонки» (львів: піраміда, 2012)