Відповідь:
Софійка так рятувала Катерину, її чоловіка Семена і батьків та бабусю Семена. Софійка запропонувала пересидіти їм у ямі той час, коли буде бушувати гроза, а, можливо, й пожежа ( Софійка і Сашко сподівалися, що пожежі вже не буде, тому що перед цим вони зрубали стару шовковицю, від якої спалахнула під час грози хата)
Пояснення:
і вам, добрі люди! За щедрість хочемо віддячити, відкривши вам одну таємницю. Ми знаєм того старця, котрий порадив колись приготувати обід за здоров'я вашої Катерини. І принесли від нього ще одну пораду, – вказала на сінешню ляду, яка прикривала вхід до підвалу. – Пророкував, що сьогодні може статись біда, і радив пересидіти лиху годину в цій ямі.
Нащо крилатим ґрунт під ногами?
"А й правда, крилатим ґрунту не треба.
Землі немає, то буде небо."
(Ліна Костенко)
Свою історію про "крилатісь" людини Ліна Костенко почала в поезії "Чайка на крижині". Пам*ятаєте ту маленьку чайку, яка так безстрашно сиділа на крижині? Вона не боялася ні пронизливого вітру, ні шаленого потоку холодної води: "Я ж маю крила, Нащо крилатим ґрунт під ногами?". Цю ж тему видатна поетеса продовжила у вірші "Крила". Вона говорить, що крилатим ґрунту не треба... Та хіба людина має крила? Виявляється, що так. Крилами, які тримають людину на землі, є чесність, щирість, вірність у коханні, працьовитість, щедрість, надія, мрія...
Ґрунт потрібен лише нашому фізичному втіленню. Наша душа завжди літає і крила має!
P.S. Ґрунт – згідно правил української мови, якщо мова йде про “землю”, то слово пишетеся з літерою “ґ”.
Весною вода — влітку трава.
Весною чути, як трава росте.
Грак на горі — весна на дворі.
Весна відмикає, дерева й води.
Ранній переліт жайворонків — на теплу весну.
Соловейко затьохкав вода почала спадати.
Доки талий сніг боки не підмочить ведмідь з барлогу не вискочить.