Ідейно-художній аналіз повісті
Объяснение:
Жанр – автобіографічна гумористична повість
Тема: розповідь про життя і пригоди школярів із села Великі Чаплі
Ідея — поетизація щирості й неповторності перших юнацьких почуттів.
Головні герої: Вітька Горобець, Федько Котигорошко, Галя Козачок, Петро Білий
У творі автор майстерно використовує позасюжетні елементи як додаткові засоби впливу на читача (інтригуючий заголовок, епіграф, авторські відступи, портрети героїв, лист із редакції тощо). Переповідає історію кохання у творі оповідач. Складається враження, що це дорослий чоловік, який уже пережив перші почуття, тому часто йому хочеться втрутитись у перебіг подій і щось порадити Віті чи застерегти його від хибних кроків. Оповідач дотепний та іронічний, але ставиться до своїх героїв доброзичливо й зі співчуттям.
А справді, кому й що доведеш? Тільки собі гірше зробиш. Краще вже й подалі прикидатися сіреньким та поківненьким.
До того ж краще тягти, не очікуючи на батіг, ніж ковтати принизливе підстьобування.
Цілісінький день, до темряви, ходити по колу, топтати власні сліди - в цім було щось принизливе.
Супроти вітру довго не пробіжиш, і розумніше до часу прикинуться скореним, лишившист у душі вільним, аніж бути скореним насправжки.
Взагалі він ніколи не розумів обмеженості деяких коней, котрі прагнуть на кожнім кроці суперечити, огризатися, показувати свій характер. Ніби цим чогось досягне, крім батога.